ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЖІНОК 36-40 РОКІВ З РІЗНИМ ТИПОМ ПОСТАВИ

Анотація

Актуальність теми дослідження. Сучасні умови життєдіяльності, позначені недостатньою практикою м’язових напружень, значно увиразнюють роль у зміцненні здоров’я фізичних вправ як таких, що, на переконання фахівців, уможливлюють виконання комплексу оздоровчих завдань, серед яких покращення функціонування м’язового апарату, серцево-судинної, дихальної й інших систем організму. Мета статті полягає у вивченні фізичної підготовленості жінок 36-40 років із різним типом постави як критерію диференціації занять у процесі фізкультурно-спортивної реабілітації. Методи: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної    літератури; викопіювання з медичних карт; скринінг стану біогеометричного профілю постави; педагогічне тестування; у наших дослідженнях педагогічний експеримент був організований і проведений у якості констатувального експерименту (в дослідженнях взяли участь 31 жінка); методи математичної статистики. Результати роботи. Емпірично встановлено, що серед жінок 36-37 років 23,08 % особи демонструють нормальну поставу, 38,46 % осіб – сколіотичну поставу та 38,46 % осіб – круглу спину; серед жінок 38-40 років 16,67 % осіб виявляють нормальний тип постави, 38,88 % осіб – сколіотичну поставу, а 44,44 % осіб – круглу спину. За результатами порівняння показників фізичної підготовленості жінок із нормальною поставою можемо констатувати, що немає статистично значущої різниці між цими показниками жінок 36-37 і 38-40 років (p>0,05). Порівняльний аналіз показників фізичної підготовленості жінок із круглою спиною показав, що статистично значуща різниця  є  між  результатом  у  тесті «Підтягування у висі лежачи» жінок 36-37 і 38-40 років (p<0,05), між результатами у тестах «Нахил тулуба вперед з положення сидячи» і «Піднімання тулуба в сід» жінок 36-37 і 38-40 років статистично значущої різниці немає (p>0,05). Висновки. Аналізуючи науковий доробок учених можна дійти до висновку, що для створення умов для гармонічного розвитку людини з урахуванням її індивідуальних особливостей необхідним є пошук критеріїв диференціації у фізкультурно-спортивній реабілітації. Сучасні біомеханічні дослідження спрямовують свою увагу на розробку корекційно-профілактичних програм осіб із порушенням просторової організації тіла людини.