ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ РЕГБІСТІВ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПОСТАВИ

Анотація

Актуальність теми дослідження. Із практики сучасного спорту та за результатами численних наукових пошуків відомо, що на підкорення вершин світового спорту здатні тільки особливо обдаровані спортсмени. Йдеться про обдарованість, яку складають, по-перше, очевидні природні задатки до досягнень із конкретного виду спорту, а по-друге, уміння втілювати такі шляхом багаторічного вдосконалення. На сучасному етапі розвитку регбі, що позначений зростанням на міжнародній і внутрішньоукраїнській спортивній арені конкуренції, підвищенням вимог до рівня майстерності спортсмена, значно актуалізується завдання до якісної підготовки регбістів у дитячо-юнацьких спортивних школах на всіх етапах багаторічного удосконалення. Особливого значення у підготовці в регбі відіграє етап попередньої базової підготовки, який є фундаментом для збільшення функціональних резервів організму, підвищення рівня фізичної підготовленості та розширення адаптаційних можливостей юних спортсменів. Мета статті полягає у визначені фізичної підготовленості юних регбістів з різними типами постави. Методи дослідження: аналіз й узагальнення спеціальної наукової літератури, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Результати роботи. Для вивчення особливостей фізичної підготовленості юних регбістів з різними типами постави застосовано рухові тести, які відносяться до способів оцінювання загальної фізичної підготовленості, проте, одночасно спрямовані на визначення здатності до виконання важливих для регбі рухів. Встановлено, що регбісти з різними типами постави мали специфічні особливості. Так, спортсмени з сутулою спиною відрізнялися найбільшим нахилом голови уперед і вгору, а отже, мають меншу гнучкість у верхній частині тіла, що може ускладнювати виконання деяких фізичних вправ і рухів на полі. Зокрема, вони виявили меншу ефективність у виконанні тесту на підйом тулуба з горизонтального положення у положення напівсід. У спортсменів зі сколіотичною поставою, набагато більшою була окружність гомілки та менш виражене загострення кута 2, порівняно з іншими групами, що вказує на структурні аномалії у розташуванні голови та шиї. Крім того, вони відрізнялися меншою здатністю до виконання певних фізичних вправ, зокрема, тестів на згинання та розгинання рук в упорі лежачи та бігу на короткі дистанції.