Methodology of optimization of the tempo-rhythmic structure of the run-up of female pole vaulters of 14-16 years old

Abstract

Однією з основних проблем збереження набраної швидкості на останніх кроках розбігу є неправильна побудова його темпо-ритмової структури, що обумовлено недоско-налістю тримання, несення і виносу жердини. Останнє пов'язано з деякою недооцінкою тренерським складом ролі розбігу в стрибку з жердиною. Актуальність роботи обумовлена тим, що у ряді тренерів відсутнє чітке уявлення про взаємозв'язок окремих сторін тренувального процесу  в стрибках з жердиною та місця кожного засобу в системі річної підготовки спортсменок. Мета дослідження – розробити методику темпо-ритмової структури розбігу у стрибунів з жердиною 14-16 років. Результати дослідження. Були розроблені чотири комплекси вправ (кожен для певної частини стрибка), які використовувалися при складанні індивідуальних мікроциклів з урахуванням слабких і сильних сторін у підготовці дівчат. Причому, більшою мірою використовувалися вправи, що не вивчалися раніше. Такий підхід давав можливість за рахунок вивчення нових допоміжних вправ вносити зміни в окремі частини стрибка, а разом з цим формувати більш досконалу навичку цілісного стрибка, який згодом стане основою індиві- дуальної техніки. Комплекси складалися з односпрямованих вправ з підвищувальною складністю від першої вправи до заключної. Цілеспрямоване застосування розроблених комплексів сприяло вдосконаленню окремих частин стрибка з жердиною, підвищенню загальної та спеціальної фізичної підготовленості спортсменок. Висновки. Експериментальна апробація методики оптимізації темпо-ритмової структури розбігу у стрибунів з жердиною 14-16 років показала її ефективність як чинника оптимізації навчально-тренувального процесу. В ході експерименту досягнута стабілізація розбігу у стрибунів з жердиною, кількість вдалих змагальних спроб збільшилася від 46 до 69%, коефіцієнт реалізації швидкості розбігу у 4 дівчат збільшився, що свідчить про поліпшення техніки бігу з жердиною.