Abstract
The purpose of the article is is a reproduction based on the analysis of a number of sources of the real picture of religious life in Podillia during the Nazi occupation of the region during World War II, highlighting the problem of the situation of the church and believers in the German occupation zone, revealing the true essence of the occupation authorities' use of religion as an effective mechanism for implementing their own occupation policy.The methodologe of the research is based on a combination of general scientific (chronological, problem-historical, analytical, synthesis, generalization) and special-historical (historical-topological, historical-systemic) methods with the principles of historicism, objectivity, systematicity, scientificity, and verification. Scientific novelty of the work is that, using these methods, based on the publication of a number of little-known archival and other sources, the author reveals the real essence of the religious policy of the Hitlerite invaders in the Ukrainian regions occupied by them, in particular, in Podillia. Conclusions. To implement the occupation policy in the occupied territories of Ukraine (Podillia) in order to strengthen the influence on the local population, the Nazis used the religious factor. The Nazis considered the church an important weapon in the fight against Bolshevism, since the restoration of religion, which was actually illegal in Soviet times, was supposed to demonstrate to the local population the "adherence" of the new government to it. The invaders tried to prove that with their arrival, Ukrainians had gained the religious freedom lost during the communist regime. By legalizing the church, the occupation authorities contributed to its split into the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church and the Autonomous Orthodox Church. The struggle between the church camps only played into the hands of the occupation authorities. The occupation authorities also had a biased view and influence on other religious denominations. Relative freedom of religion soon became a thing of the past. Control over religious organizations was noticeably strengthened. During 1941-1944, the religious policy of the occupiers focused on securing the interests of the Third Reich and was one of the most speculative in their propaganda and agitation work. At the same time, the spiritual needs of the population were practically not taken into account.
References
Азарх, І. (2018). Етноконфесійний процеси періоду Другої світової війни в довідковій енциклопедичній літературі. Сторінки воєнної історії України: зб. наук. ст. Київ. Вип. 20, с. 43 – 61.
Беркгоф, К. (2005). Чи було релігійне відродження в Україні під час нацистської окупації. Український історичний журнал. Вип. 3, с. 16 – 36.
Борчук, С., Лисенко, О. (2019). Етноконфесійний простір України періоду Другої світової війни в енциклопедичному форматі. Сторінки воєнної історії України: зб. наук. ст. Київ. Вип. 22, с. 6 – 32.
Вінницькі вісті (Winnizaer Nachrichten). (1941). 15 жовтня.
Вінницькі вісті (Winnizaer Nachrichten). (1941). 2 листопада.
Гальчак, С. Д. (2018). Поділля в роки Другої світової війни (1939 – 1945): Монографія. Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 656 с.
ДАВіО – Державний архів Вінницької області.
ДАЖО – Державний архів Житомирської області.
ДАХО – Державний архів Хмельницької області.
Заболотна, Т. (2020). Тематика культурного життя українського населення в роки Другої світової війни: енциклопедичний формат. Військово-історичний журнал. Режим доступу: vim.gov.ua/pages/_jornal_files/26/04/2020/pgs/VIM_27_2020_131_143.pdf
Лисенко, О. (1995). До питання про становище церкви в Україні в період Другої світової війни. Український історичний журнал. № 3, с. 73 – 81.
Лисенко, О. (2000). Радянські документи про релігію та церкву в Україні у період ІІ Світової війни: джерелознавчий аспект проблеми. Спеціальні історичні дисципліни. № 5, с. 347 – 362.
Лисенко, О. (1999). Релігійна ситуація на Україні в 1941 – 1946 рр.: (дис. … доктор. іст. наук: 07.00.01 – Історія України). Київ, 480 с.
Лисенко, О., Вєдєнєєв, Д. (2012). Релігійні конфесії України як об’єкт оперативної розробки німецьких і радянських спецслужб (1943 – 1945 рр.). Український історичний журнал. № 4, с. 104 – 126.
Лисенко, О., Зальмон, В. (1997). Релігійна ситуація в роки німецької окупації України. Сторінки воєнної історії. Вип. 1, с. 26 – 44.
Лисенко, О., Михайлуца, М., Поїздник, І. (2011). Релігійне життя в Україні (1941 – 1946 рр.). Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси. У 2 кн. Кн. 2. К.: Наукова думка, с. 177 – 230.
Лисенко, О., Смирнов, А. (2021). Між хрестом, свастикою і червоною зіркою: українське православ’я в роки Другої світової війни. Український історичний журнал. Число 6, с. 213 – 218.
Нова Шепетівщина. (1942), 28 червня.
Павлуник, О. А. (2016). Релігійне життя Вінниччини в німецькій зоні окупації (1941 – 1944). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. Вип. 24. Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. О. А. Мельничука. Вінниця: ФОП Корзун Д. Ю., с. 195 – 199.
Подолинний, А. М. (головний редактор) (2007). Вінниця: Історичний нарис. Вінниця: Книга-Вега, 304 с.
Подолянин (Der Podolier) (1941). (м. Кам’янець-Подільський). 19 грудня.
Подолянин (Der Podolier) (1942). 13 серпня.
Селешко, М. (1991). Спомини перекладача комісії дослідів злочинів НКВД в 1937 – 1938. Нью-Йорк, Торонто, Лондон, Сідней, 211 с.
Слідами (1944). Слідами фашистських звірів: Збірник статтів про німецький розбій у Харкові. Київ; Харків: Укрдержвидав, 77 с.
Слободянюк, П. Я., Вавринчук, М. П., Олійник, Ю. В., Смоленюк, П. С., Телячий, Ю. В. (2007). Воєнне лихоліття на Поділлі (1941 – 1945 рр.): моногр. Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 312 с.
Стельникович, С. В. (2015). Житомирсько-Вінницький регіон в умовах нацистської окупації (1941 – 1944 рр.). Житомир: Вид. О. О. Євенок, 592 с.
Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. – Т. 2: 1941 – 1942 [упоряд. В. Косик]. (1998). Львів, 383 с.
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Copyright (c) 2024 Сергій Гальчак