Keywords
How to Cite
Abstract
The purpose of this article is to analyze the reorientation of military personnel from the Russian Empire into the service of the Ukrainian People’s Republic (UPR) within the broader context of national revival and state-building during 1917–1921. It was investigated why a segment of graduates from imperial military academies, trained in the traditions of the Tsarist army, embraced Ukrainian independence and participated in the formation of national armed forces. The research methodology combines general scientific methods (comparative and structural-analytical) with specialized historical approaches (problem-chronological and historical-biographical), ensuring the study’s objectives are met. The scientific novelty offers a comprehensive interpretation of the officer corps’ motivational transformation: officers once loyal to the Empire who, under revolutionary conditions, came to recognize the necessity of serving national interests. The article highlights how ideological factors (the rise of national consciousness), political pressures (military crisis, disillusionment with the Provisional Government), and organizational reforms (the Ukrainization of units) drove this reorientation. Conclusion. National consciousness was not always ingrained in these officers from childhood, but was actively forged during the revolutionary period. The research showed that the combination of professional ethos, patriotism, and rejection of Bolshevik rule decisively influenced a significant portion of the officer corps to join the UPR. Moreover, this transition also revealed an important social dimension of change. For numerous officers of non-aristocratic origin, service in the army of the Ukrainian People's Republic offered opportunities for professional advancement, public recognition, and participation in the national cause. In this sense, the UPR functioned as a political entity and a vehicle for social mobility for a new generation of Ukrainian military personnel.
References
Авраменко, Н. (2007). Спомини запорожця. Київ: Темпора, 445 с.
Безручко, М. (1932). Січові Стрільці в боротьбі за державність (березень-грудень 1919 р.). Каліш, 82 с.
Битинський, М. (1967) Українське військо у XX столітті. Вісті комбатанта, 1, 32-39.
Гончаренко, А. (1939). Бій під Крутами. За Державність, 9, 145-152
Гончаренко, А. (1954). Спогади. Нью-Йорк, 76 с.
Зінкевич, Р. Д. (2014). Початки формування Армії УНР восени 1917 року. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Держава та армія, 784, 107-113.
Капустянський, М. (1946). Похід Українських Армій на Київ-Одесу в 1919 році. Мюнхен, 110 с.
Коваленко, С. (2012). Чорні Запорожці: історія полку. Київ: Стікс, 363 c.
Лебедєва, І., Комова, О. (2021). Настрої командного складу Армії УНР на тлі політичної кризи весни (1918 р.). Збірник наукових праць: сторінки історії, 51, 124-135. https://doi.org/10.20535/2307-5244.51.2020.220180
Мартос, Б. (1958). Оскілко і Болбочан (спогади). https://kompas.co.ua/nauka-osvita/12943-oskilko-i-bolbochan-spogadi-boris-martos.html
Мельник, Р. П. (2010). Питання вишколу старшин армії УНР у практичній діяльності та теоретичній спадщині військової еміграції 20-30 рр. XX ст. Вісник Національного університету "Львівська політехніка", 670, 88-95.
Омелянович-Павленко, М. (1934). Зимовий похід. Каліш, 191 с.
Омелянович-Павленко, М. (1935). На Україні (1917-1918). Спомини. Прага: Стилус, 72 с.
Омелянович-Павленко, М. (2002). Спогади українського командарма. Київ, 460 с.
Садовський, М. (1971). Микола Юнаків. Вісті Комбатанта, 3-4, 38-44.
Сальський, В. (1932). Чому я служив Україні. Свобода, 75, 2-4.
Середа, М. (1930). Отаманщина. Літопис Червоної Калини, 3, 15-17.
Сідак, В., Осташко, Т., Вронська, Т. (2009). Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника. 2-ге вид. К.: Темпора, 426 с.
Стеців, Я. (2021). Суспільно-Політичні настрої офіцерів-артилеристів на тлі революційних подій в Україні в період 1917-1918 рр. Воєнно-історичний вісник, 41(3), 60-73. https://doi.org/10.33099/2707-1383-2021-41-3-60-73
Стеців, Я. (2024). Старшини-артилеристи українських армій періоду Української революції (1917-1921): просопографічний портрет : дис. … д-ра філософії / Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Львів, 267 с.
Тинченко, Я. (2007). Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). Книга І. Київ: Темпора, 536 с. https://coollib.com/b/178327/read#t24
Тинченко, Я. (2011). Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). Книга ІІ. Київ: Темпора, 424 c.
Тютенко, Р. (2018). Соціальний портрет офіцера українських армій періоду Національної революції (1917-1921 рр.): дис. на здобуття наукового ступеня к.і.н. зі спеціальності 07.00.01 – Історія України. Львів, 246 с.
Фурман, І.І., Печенюк, І. С. (2020). Перший всеукраїнський військовий зʼїзд та його значення в національному державотворенні й українізації армії. Військово-науковий вісник, 33, 61-74. https://doi.org/10.33577/2313-5603.33.2020.61-74
Химиця, Н. (2000). Становлення системи національної військової освіти у (1917-1918 рр.). Вістник національного університету «Львівська політехніка»: Держава та армія, 408, 55-60.
Шанковський, Л. (1958). Українська армія у боротьбі за державність, 317 с.
Юнаків, М. Л. (2009) Матеріали до мого життєпису : [спогади генерала армії УНР]. Військово-історичний альманах, 2, 114-120. https://chtyvo.org.ua/authors/Viiskovo-istorychnyi_almanakh/Chyslo_02_19.pdf
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Copyright (c) 2025 Dmytro Nyzhnikov