До початку

Фабрикація справ періоду «великого терору»: архівно-слідча справа Петра Дрозденка

Автор(и)

Файли

pdf

Анотація

Метою статті є дослідження та висвітлення механізмів діяльності органів Народних комісаріатів внутрішньої безпеки (НКВС) Радянського Союзу під час сталінського «великого терору» 1937–1938 рр., зокрема процес фальсифікації архівно-слідчих справ проти, навіть, лояльних до режиму громадян. Основна увага приділена аналізу архівно-документальних джерел, які демонструють всю цинічність, беззаконність та антигуманність радянської репресивної машини. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному аналізі архівних матеріалів. Використано міждисциплінарний підхід, що включає історичний аналіз, узагальнення, методи джерелознавства, а також елементи контент-аналізу офіційних документів. Дотримано принципи історизму, системності, науковості. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні кореляції звинувачень періоду «великого терору» та політичних тенденцій у Радянській державі в цей історичний проміжок; вказано деталі слідчих допитів заарештованих, що вказують на їх неприродність, побічно доводять застосування тортур. Висновки. Фальсифікація архівно-слідчих справ у період «великого терору» була не епізодичним явищем, а системним механізмом державної репресивної політики. Органи НКВС застосовували стандартні схеми створення неправдивих обвинувачень, включаючи примусові зізнання, фабрикацію доказів та відсутність об'єктивного судового розгляду. Ідеологічна вірність, класове походження та високі особисті якості жодним чином не могли врятувати від загрози репресій. Архівно-слідча справа П. Дрозденка є одним з безлічі прикладів того, як параноїдальний сталінський режим бачив «ворогів» серед усіх верств населення Радянського Союзу, чим, одночасно, користувалися оперативники НКВС, знищуючи людей заради нагород та фінансового збагачення. Висновки роботи мають особливу актуальність в умовах сучасної російсько-української війни, коли історичні методи репресій знову стають інструментом боротьби російського авторитарного режиму з національною ідентичністю українців.

pdf

Посилання

Бажан, О. (2016). Вертикаль терору: діяльність Уманської міжрайонної оперативно-слідчої групи НКВС у 1937-1938 рр. Наукові записки НаУКМА. Том 182. Історичні науки, 41-48.

Бажан, О., Золотарьов, В. (2016). «Ті, хто натискали на гачок»: коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи «Великого терору». Краєзнавство. № 3-4, 257-268.

ГДА СБУ – Галузевий державний архів Служби безпеки України.

Коляструк, О. (2024). Радянська репресивно-тоталітарна система за матеріалами журналу «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, 49, 122-129. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2024-49-122-129

Марочко, В., Хіліг, Г. (2003). Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929-1941). Київ: Наук. світ, 302 с.

Скус, О. (2019). Реабілітована інтелігенція Уманщини: міфічна військова повстанська організація. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Історичні науки. 30 (69), № 2. 54-59.

Скус, О. (2020). Доля інтелігенції Умані: архівно-слідча справа подружжя Оржехівських. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Тоталітаризм як система знищення національної пам'яті». Львів, 370-372.

##plugins.themes.default.displayStats.downloads##

##plugins.themes.default.displayStats.noStats##

Подробиці