Сталінська «подвійна бухгалтерія» в національній політиці більшовиків в УСРР в 1920-х – на початку 1930-х рр.
Автор(и)
Файли
##plugins.themes.individualizeTheme.highlightedArticleDetails##
Журнал
##plugins.themes.individualizeTheme.publishedInIssue##
В журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук. Видання розраховане на науковців, краєзнавців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто прагне отримати ґрунтовні знання теоретичного і прикладного характеру з історії.
Рішенням Міністерства освіти і науки України збірник включено до Переліку наукових фахових видань (категорія Б), в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт з історичних наук. (Наказ МОН України №409 від 17.03.2020 р.).
Про журналАнотація
Метою статті є висвітлення ролі Й. Сталіна у розробці та реалізації національної політики більшовиків в УСРР у 1920-х – на початку 1930-х рр. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності та системності. При розв’язанні поставлених завдань використано такі методи дослідження: історіографічний аналіз, логічний, проблемно-хронологічний, описовий методи. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором здійснено спробу проаналізувати низку аспектів національної політики більшовиків в УСРР у 1920-х – на початку 1930-х рр., які залишаються недостатньо вивченими або потребують нового переосмислення. В роботі охарактеризовано основні етапи формування більшовицької національної політики в УСРР, визначено роль Сталіна в її реалізації, проаналізовано взаємовплив політики «українізації» з боротьбою за владу в Кремлі. Висновки. Реалізація більшовицької національної політики в УСРР 1920-х – початку 1930-х рр., мала амбівалентні наслідки. З одного боку, проголошення курсу на «українізацію», як знаряддя зміцнення більшовицького режиму в Україні та нейтралізації визвольних прагнень українського народу; з іншого – форсування процесів згуртованості національних сил, що прагнули до державного самовизначення. Намітилася тенденція до демократизації національних відносин, відродження національних традицій, і одночасно посилюється нахил до централізації, створення жорсткого однопартійного режиму, закладалися підвалини тоталітарної системи, яка охопить всі сфери життя суспільства. Розпочалося реформування освітньої системи в напрямку становлення національної школи, розвивалася видавнича справа, в першу чергу видавництво літератури українською мовою, і в той же час вводиться цензура, закриваються приватні друкарні. Зросла кількість національних кадрів у партійних, радянських і господарських установах, досягнуто помітних успіхів у переведенню діловодства на українську мову. І одночасно зростає ідеологічний вплив більшовицької партії на українське суспільство. На противагу активному залученню до державотворчих процесів старих спеціалістів, створенню нових кадрів інтелігенції, організовуються перші політичні процеси. Виникають десятки різних літературних та мистецьких груп і течій, українська культура чи не вперше отримує дійсну державну підтримку, і в той же час набуває розмаху кампанія із звинувачення кращих українських митців у «буржуазному націоналізмі». У протистоянні здорових сил українського суспільства з проявами великоруського шовінізму кремлівська влада стає на бік відродження імперської політики щодо національних окраїн. Рух за відтворення української державності оголошується «петлюрівщиною», а щодо його прихильників застосовуються різні форми переслідування: вилучення з активної діяльності, обмеження в правах, політичні процеси, заслання, розстріли.
Посилання
Гірчак, Е. (1932). На два фронти в боротьбі проти націоналізму. Збірник статей 1926-1931 рр. Харків: Пролетар, 348 с.
Даниленко, В. (1993). До витоків політики «українізації». Україна ХХ ст.: культура, ідеологія. Політика. Збірник статей. К.: Інститут історії АН України. 53-68.
Даниленко, В. (2003). «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки : [кол. монографія]. К.: Інститут історії України НАН України, 391 с.
Даниленко, В., Касьянов, Г., Кульчицький, С. (1991). Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. К.: Либідь, 344 с.
Дорошко, М. (2003). Боротьба за владу рад у більшовицькій партії в 1923-1925 роках та її вплив на розстановку сил у партійно-державній верхівці УСРР. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. 10. С. 92-103.
Єфіменко, Г., Примаченко, Я., Юркова, О. (2017). Україна радянська. Ілюзії та катастрофи «комуністичного раю». Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. 352 c.
Затонський, В. (1927). Національна проблема на Україні. Харків: Державне видавництво України, 96 c.
Касьянов, Г., Даниленко, В. (1991). Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті роки). К.: Наукова думка, 96 с.
Коваль, М., Телячий, Ю. (2008). Володимир Затонський: нарис життя і діяльності (1888-1938 рр.). Тернопіль: ВАТ «ТВПК «Збруч», 271 с.
Koliastruk, O. (2023). The Soviet Repressive Practices and Mass Terror during the 1920s (Based on Podіllia region). Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University Series History, 45, 98-104. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-98-104
Kononenko, V. (2021). National Policy of Ukrainian Soviet State Formations at the Stage of Formation of the Bolshevik Regime (1917–1920). Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University Series History, 36, 42-49. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2021-36-42-49
Криворучко, О. (1999). Український державотворчий процес та становлення національної культури в УСРР в 1920-х рр. через призму політичних дискусій. Україна: минуле, сьогодення, майбутнє: Збірник наукових праць. К., 219-225.
Криворучко, О. (2003). До витоків «теорії боротьби двох культур». Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 5, 102-104.
Криворучко, О. (2010). Микола Хвильовий – речник Українського Відродження 1920-х років. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 17. 130-133.
Kuzminets, N. (2018). Establishing of the monopoly of the Bolshevik Party to power in Ukraine in the early 1920’s. Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University Series History, 26, 48-54. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2018-26-48-54
Кульчицький, С. (2013). Червоний виклик. Історія комунізму в Україні від його народження до загибелі. Кн. 2. К.: Темпора, 628 с.
Кульчицький, С. (2015). Гримаси сталінської українізації ( до питання про дату перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва). Від України до УРСР: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції до 80-річчя перенесення столиці радянської України до міста Києва. м. Київ, 12 грудня 2014 р. К.: Інститут історії України НАН України, С. 40-48.
Лебедь, Д. (1928). Внимание идеологическому фронту. Большевик. 7, 79-88.
Лебідь, Д. (1923). Деякі питання партійного з'їзду. Комуніст. 17 березня;
Плохій, С. (2021). Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / пер. з англ. Романа Клочка. Перероблене і доповнене видання. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 512 с.
Политбюро ЦК РКП(б) (2004). Политбюро ЦК РКП(б) – ВКП(б) и Коминтерн: 1919-1943 гг. Документы. М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 960 с.
Скрипник, М. ( 1928). До теорії боротьби двох культур. Харків: Держвидав України. 71 с.
Скрипник, М. (1923). Промова на ХІІ з'їзді РКП/б. Національні моменти в партійнім і радянськім будівництві. Харків: шлях освіти, 68 с.
Скрипник, М. (1927). Хвильовізм чи шумкім? Більшовик України. 2, 26-40.
Скрипник, М. (1931) Чергові завдання соціалістичного будівництва і національної політики на Україні: Доповідь на ІІІ з'їзді КПЗУ. Скрипник М. Статті і промови: В двох томах. Т. 2. Харків: Пролетар, 104-128.
Сталин, И. (1920). Политика Советской власти по национальному вопросу в России. Правда (№ 220), 10 октября.
Сталин, И. (1947). Полное собрание сочинений в 13 томах. Т. 5. М.: ОГИЗ; Государственное издательство политической литературы, 434 с.
Сталин, И. (1948). Полное собрание сочинений в 13 томах. Т. 8. М.: ОГИЗ; Государственное издательство политической литературы, 408 с.
Суворов, В. (1998). Очищение. Зачем Сталин обезглавил свою армию? Бристоль, 146 с.
Троцкий, Л. (1923). Задание ХІІ съезду РКП (Доклад Л. Д. Троцкого на заседании VІІ партийной конференции КП(б)У 5 апреля 1922 года, г. Харьков) Правда, 12 апреля
Хвильовий, М. (1990). Твори у 2 т. Т.2. К.: Дніпро, 925 с.
Хвиля, А. (1933). На боротьбу з націоналізмом на новому фронті. За марксистко-ленінську критику. № 7. 3-26.
ЦДАГОУ – Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки.
Шумський, О. (1927). Ідеологічна боротьба в українському культурному процесі. Більшовик України. № 2. 11- 26.
Fitzpatrick, S. (1974). «Soft» Line and Culture and Its Enemies Soviet Cultura, 1922-1927. Slavic Review. 2. 267-287. https://doi.org/10.2307/2495794
##plugins.themes.default.displayStats.downloads##
Подробиці
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Olexandr Kryvoruchko
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
