Федір Редько: від директора київської школи до наркома освіти України

Стаття висвітлює основні етапи професійно-трудової і політичної діяльності шостого наркома освіти радянської України Федора Андрійовича Редька у 20–30-х рр. Мета статті. Залучити і проаналізувати невідомі джерела, виявити відмінності постаті Ф. Редька серед шести наркомів освіти міжвоєнного періоду, враховуючи, що четверо з них були партійними функціонерами, а двоє останніх прийшли з освітніх установ. Методологію дослідження становлять загальнонаукові методи (структурно-функціональний, аналізу і синтезу), науково-історичні (порівняльний, історичної біографістики). Події і явища розглядаються з позиції історизму, об’єктивності. Частково використано статистичні методи. Наукова новизна. Уперше залучено невідомі архівні документи, які стосуються раннього етапу біографії Ф. Редька, його соціального походження, а також політичної та педагогічної діяльності до призначення на посаду наркома освіти. Висновки. Зазначено, що політична характеристика Ф. Редька була бездоганною: жодної участі у антирадянських рухах і партіях. Селянин за соціальним походженням. У 20-х рр. він займався пропагандою ідей більшовизму в освітніх і культурних закладах, мав вищу педагогічну освіту. Він належав до нової партійно-радянської номенклатури в УРСР, а стара була репресована. Директор київської школи став наркомом освіти. Феномен номенклатурного призначення у роки великого терору. Його кандидатуру обрав і «затвердив» абсолютно оновлений склад політбюро ЦК КП(б)У, тобто молоде покоління українських радянських діячів. Вони не критикували генеральну лінію партії, не належали до опозиції, не підтримували опонентів Сталіна, цілком погоджувалися з його внутрішньою і зовнішньою політикою. Освітянин Ф. Редько виконував функції політичного комісара радянської системи освіти другої половини 20-х рр. Соціальне походження і максимальне дотримання ідеологічних принципів зберегли його від репресій. Нарком освіти Ф. Редько займався реформуванням вищої і середньої школи в Україні, радянізацією нової системи у приєднаних до УРСР західних областях. Посада наркома освіти була політичною, відтак його діяльність відбувалася у системі координат більшовицької ідеології. Він був її пропагандистом і свідомим прихильником.