Матеріали до історії пам’ятки світової спадщини ЮНЕСКО – церкви Св. Духа у Потеличі
Автор(и)
Файли
##plugins.themes.individualizeTheme.highlightedArticleDetails##
Журнал
##plugins.themes.individualizeTheme.publishedInIssue##
В журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук. Видання розраховане на науковців, краєзнавців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто прагне отримати ґрунтовні знання теоретичного і прикладного характеру з історії.
Рішенням Міністерства освіти і науки України збірник включено до Переліку наукових фахових видань (категорія Б), в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт з історичних наук. (Наказ МОН України №409 від 17.03.2020 р.).
Про журналАнотація
Метою статті є аналіз і систематизація матеріалів до історії визначної пам’ятки української сакральної архітектури і малярства – церкви Св. Духа у Потеличі, а також введення до наукового обігу нового джерела, що допомагає більш детально дослідити історію храму. Методологія дослідження ґрунтується на засадах об’єктивності, історизму, системності, аналітичної та синтетичної критики джерел. Метод історичної реконструкції посприяв складенню із розрізнених фактів цілісного уявлення про історію церкви Св. Духа. Наукова новизна полягає у спробі систематизувати матеріали до історії церкви Св. Духа у Потеличі. До наукового обігу вводиться нове історичне джерело XVIII ст., що доповнює джерельну базу дослідження пам’ятки, а також історію населеного пункту, у якому вона розташована. Запропонований до публікації документ можна використати для досліджень історії церкви, мистецтва, краєзнавства, демографічних студій, а також іншої тематики, присвяченої історії суспільства у ранньомодерний період. Висновки. У результаті аналізу опублікованих, а також введенню до наукового обігу нового джерела вдалося відтворити хронологію існування церкви Св. Духа у Потеличі від 60‑х років XVI ст. до сьогодення. Встановлено, що церква постала на місці храму св. Бориса і Гліба у проміжку між 1559 і 1564 рр. У першій половині XVIІ ст. церкву оздоблено унікальним стінописом, що зокрема, може бути пов’язаний із конфесіоналізаційними процесами. Упродовж цього століття храм кілька разів змінював свою конфесійну приналежність, а у другій половині XVIІ ст. остаточно увійшов у структури Київської унійної митрополії. Упродовж наступних десятиліть зросла кількість її парафіян і збагатився її інтер’єр, про що свідчать акт візитації церкви. У радянські часи церкву закрили, водночас її оголосили пам’яткою державного значення і ґрунтовно реставрували у 1970–1972 рр. З 2008 р. церква повноцінно відновила свої сакральні функції, а у 2013 р. оголошена пам’яткою світової спадщини ЮНЕСКО.
Посилання
APL – Archiwum Państwowe w Lublinie
BN – Biblioteka Narodowa w Warszawie.
Gil, A. (1990). Prawosławna eparchia chełmska do 1596 roku. Lublin: Archiwum Chełmskie, 260 s.
Gil, A. (2005). Chełmska diecezja unicka 1596–1810. Dzieje i organizacja. Lublin: Instyt Europy Środkowo-Wschodniej. 338 s.
Hill Forts of Rajastan and Wooden Churches of the Carpathian region inscribed on World Heritage List. UNESCO World Heritage Centre. http://whc.unesco.org/en/news/1043
Janeczek, A. (1993). Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego: województwo bełskie od schyłku XIV do początku XVII w. Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN, 388 s.
Szydłowski, T. (відп. ред.) (1922). Dzwony starodawne z przed r. 1600 na obszarze b. Galicji. Kraków: Polska Akademia Umiejętności. 96 s.
Вечерський, В. (відп. ред.). (2000). Пам’ятки архітектури й містобудування України. Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ: Техніка, 394 с.
Гелитович, М. (1994). Ікони XVI ст. з Потелича. Родовід. 8, С. 66–71.
Гелитович, М. (1996). Храмова ікона «Борис і Гліб» другої половини XVI століття з церкви Святого Духа у Потеличі. Берестейська унія 1596–1996: статті й матеріали (сс. 161–164), Львів.
Гелитович, М. (1998). Ікони ХVІ століття з церкви Святого Духа у Потеличі: матеріали до каталогу збірки Національного музею у Львові (О. Купчинський, В. Овсійчук Ред.). Записки товариства імені Шевченка. (236), С. 320–366.
Горницький, Є. (1890). Записки топографічно-історичні о стародавном місточку Потыличи. Зоря, 12, С. 190–222.
Драган, М. (1937). Українські деревляні церкви: генеза і розвій форм. Львів: Національний музей у Львові, 136 с.
Жуковський, А. (1997). Петро Могила й питання єдности церков. Київ: Мистецтво, 304 с.
Ковпаненко, Н. (2003). Духа Святого церква. Ред. В. А. Смолій, Енциклопедія історії України (в 10 т. Т. 1 сс. 501–502). Київ: Наукова думка.
Логвин, Г. (відп. ред.). (1985). Памятники градостроительства и архитектуры УССР (в 4 т., Т. 3). Киев: Будівельник, 337 с.
Лушпинський, А. (1920). Дерев’яні церкви Галичини XVI–XVII ст. Львів: Національний музей, 40 л.
Миляева, Л. (1971). Росписи Потелича: Памятник украинской монументальной живописи XVII ст. Москва: Искусство, 215 с.
Мишанич, О. (відп. ред.). (1989). Літопис руський. Київ: Дніпро, 591 с.
Міляєва, Л. (1967). Ідеї національно-визвольної боротьби в стінопису міста Потелича. Українське мистецтвознавство, (1), 99–121.
Міляєва, Л. (1969). Стінопис Потелича. Визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст. Київ: Мистецтво, 248 с.
НМЛ – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.
Свенціцька, В. (1966). Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст. Київ: Наукова думка, 153с.
Січинський, В. (1927). Будівництво міста Потелича. Записки Наукового товариства ім. Шевченка, (147), С. 103–130.
Слободян, В. (1998). Жовківщина: історико-архітектурні нариси церков. Жовква, 186 с.
Слободян, В. (1998). Церкви України: Перемиська єпархія. Львів, 864 с.
Томашівський, С. (ред.). (1901). Жерела до істориї України-Руси (т. 5). Львів: НТШ, 355 с.
Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1938–1939. Перемишль: Греко-катол. Епископська консисторія. 168 с.
Юрченко, П. (1970). Дерев’яна архітектура України. Київ: Будівельник, 192 с.
##plugins.themes.default.displayStats.downloads##
Подробиці
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
