Проєкти створення Селянського поземельного банку та організаційно-юридичні засади його функціонування

Мета статті – охарактеризувати процес становлення та перші кроки Селянського поземельного банку, виявити та проаналізувати різні проєкти організації державної установи для довгострокового кредитування селянства, що передували появі у 1882 р. Селянського поземельного банку. Методологія дослідження ґрунтується на основоположних  принципах історичних досліджень: історизму, системності, об’єктивності в ході відбору фактів і документів. Наукова новизна статті полягає у аналізі проєктів створення Селянського поземельного банку в Російській імперії у контексті аграрних реформ кінця ХІХ – початку ХХ століття. Досліджуються організаційно-юридичні аспекти та принципи функціонування цього банку, його роль у реалізації урядової аграрної політики. Автор розглядає вплив кредитної діяльності Селянського поземельного банку на розвиток сільського господарства та формування верстви заможних селян у контексті модернізації сільського господарства. Висновки. До певної міри заснування Селянського банку можна розглядати як важливий крок у руслі тогочасної громадської думки. Поступкою, яку з часом намагалися помітно скоротити, було встановлення численних обмежень, які вказують на обмежену ефективність діяльності банку. Серед таких обмежень – п’ятимільйонна межа щорічних операцій, невеликий максимальний розмір позики на одну особу та можливість участі в угодах лише за добровільною згодою між продавцем і покупцем. Також передбачалася необхідність суттєвих доплат при купівлі, що були недосяжні для бідніших селян. Ці обмеження суттєво обмежували позитивний вплив банку. Зазначено, що головна мета банку реалізовувалася залишково, зокрема через політичні причини та комерційні принципи, які стояли в основі його діяльності. Крім того, умови кредитування були визнані абсурдними, оскільки вони передбачали такі ж відсотки, як і в комерційних банках. Перспективною обіцянкою була зміна акценту діяльності банку на кредитну підтримку селян, які мали намір господарювати на придбаних землях, зокрема шляхом надання «меліоративного» кредиту.