Постать Отторіно Респігі: трагедія митця в умовах режиму італійського фашизму
Автор(и)
Файли
Анотація
Мета статті – надати збалансовану оцінку особистості італійського композитора Отторіно Респігі та його творчості у контексті соціокультурної ситуації Італії часів режиму Б. Муссоліні; визначити, як аполітичність митця та національне спрямування його музики зробили його заручником обставин життя в умовах фашистської диктатури. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні принципу історизму, культурологічного та системного підходів, загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та музикознавчих (цілісного та компаративного аналізу) методів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що, спираючись на зарубіжні джерела з історії культури, історії італійської музики та на результати попередньо здійсненого цілісного та компаративного аналізу зразків музичної спадщини О. Респігі, вперше у вітчизняному історичному музикознавстві проаналізовано творчу біографію та музику композитора у соціокультурному контексті Італії 1920–1930-х років. У статті розкрито маніпуляції верхівки фашистської диктатури художнім змістом музики О. Респігі, що призвели до її інтеграції у процес міфотворення та зміцнення культу особи. Висновки. Опора О. Респігі на національну традицію стала ознакою дії центроспрямованих сил у розвитку європейської музики першої половини ХХ ст. Культивація національного духу, певна декоративність музики композитора та захоплення нею Б. Муссоліні призвели до звинувачення митця у «грандіозному націоналізмі». Проте орієнтир композитора спрямовано на старовинну італійську музику, зокрема, на жанрово-стильові та змістовні аспекти, а не на пошук у ній націоналістичних ідей. Трагедія особистості О. Респігі та його музики полягає у тому, що його традиційний стиль, звернення до тем з історії Риму резонували фашистським ідеалам. Саме це й заважало довгий час надати збалансовану оцінку самої постаті композитора та його творчості.
Посилання
Totalitarian regimes in Europe and music: hronicles of confrontation. (2023). Art in Contemporary Culture: Theory and Practice of Teaching, 2, 55-64. https://doi.org/10.31652/3041-1017-2023(2)-07
Гогохія, Н. Т. (2022). Українські радянські діти і святкова культура тоталітаризму у 1929-1939-х рр. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки, (4 (352), 60-73. https://doi.org/10.12958/2227-2844-2022-4(352)-60-73
Еко, У. (1996). Ур-фашизм. Сучасність, (5), 43-51.
Єрмоленко, В. (2018). Плинні ідеології: ідеї та політика в Європі ХІХ-ХХ століть. Київ: Дух і Літера, 480 с.
Зайцев, О. (2013). Український інтегральний націоналізм 1920-1930-х років: нариси інтелектуальної історії. Київ: Критика, 488 с.
Ланюк, Є. (2020). Мистецтво і тоталітаризм: Нарис взаємозв'язку. Українська музика, 36(2), 5-12. https://doi.org/10.33398/2224-0926-2020-2-36-43-51
Литвиненко, А. І. (2016). Митець у тоталітарному режимі (Лабіринтами професійної долі Володимира Кабачка). Молодий вчений, (38)11, 280-283.
Марінетті, Ф. Т. (2009). Маніфест футуризму (О. Мокровольський, пер.). Всесвіт, (9-10), 112-116.
Antonelli, V., Bigoni, M., Funnell, W., Cafaro, E. M., & Deidda Gagliardo, E. (2023). Popular culture and totalitarianism: Accounting for propaganda in Italy under the Fascist regime (1934-1945). Critical Perspectives on Accounting, 96, 102524. https://doi.org/10.1016/j.cpa.2022.102524
Barrow, L. G. (2011). Guilt by association: The effect of attitudes toward fascism on the critical assessment of the music of Ottorino Respighi. International Review of the Aesthetics and Sociology of Music. Vol. 42, № , 79-95
Gumenyuk, T. & Dramaretskyi, B. (2023). Cultural Policy in the Ukrainian Socialist Soviet Republic in the 1920s. Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk [East European Historical Bulletin], 27, 128-139. https://doi.org/10.24919/2519-058X.27.281523
Kater, M. H. (2000). Composers of the Nazi Era: Eight Portraits. Oxford: Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780195099249.001.0001
Levi, E. (1994). Music in the Third Reich. London: Macmillan. https://doi.org/10.1007/978-1-349-24582-6
Meyer, M. (1993). The Politics of Music in the Third Reich. New York: Peter Lang.
Quattrone, P. (2024). Accounting for propaganda: The mobilization of the Ministry of Popular Culture (1937-1945). Critical Perspectives on Accounting, 98, 102554.
Respighi, E. (1993). Fifty years of a life in music, 1905-1955. Edwin Mellen Press.
Schubert, G. (2003). The Aesthetic Premises of a Nazi Conception of Music. In Music and Nazism: Art under Tyranny, 1933-1945. ed. Michael H. Kater and Albrecht Riethmüller. Germany: Laaber.
Vereshchahina-Biliavska, O. Y., Cherkashyna, O. V., Moskvichova, Y. O., Yakymchuk, O. M., & Lys, O. V. (2021). Anthropological view on the history of musical art. Linguistics and Culture Review, 5(S2). 108-120. https://doi.org/10.21744/lingcure.v5nS2.1334
Vereshchagina-Bilіavska О., Mozgalova N., Baranovska, I., Moskvichova, Y. Cherkashyna, O. (2021). Anthropological dimensions of the modern musical art of Еastern Еurope society. Integration. Education. Proceedings of the International Scientific Conference. Rēzeknes Tehnoloģiju akadēmija. 716-726. https://doi.org/10.17770/sie2021vol4.6331
Vitzthum, T. (2006). Nationalismus in der italienischen Musik des Fascismo: Die 'Generazione dell'Ottanta' zwischen Neoklassik und Modernismus. Sinua-Verlag.
Zoppo, S. (2016). Mussolini e i compositori del Ventennio: Estetizzazione della violenza, processi mitopoietici e riti del consenso nel contesto musicale italiano (1922-1939). Gilgamesh, 1(1), 61-74. https://doi.org/10.13130/2531-9515/7782
