До початку

Діяльність антирадянської еміграції в організації «Прометей» у 1928–1939 рр.

Автор(и)

Файли

pdf

Анотація

Метою статті є аналіз діяльності організації «Прометей», яка була створена у Варшаві в 1928 р. й об’єднала під польською зверхністю неросійських емігрантів колишньої імперії Романових. Його діяльність розвивалася у руслі концепції прометеїзму табору Ю. Пілсудського, спрямованої на розчленування Радянського Союзу на окремі національні республіки та об’єднання їх у федерацію з Польщею. Особливу увагу в контексті дослідження приділено українській петлюрівській еміграції, якій відводилася основна роль у реалізації концепції прометеїзму. Методологія дослідження базується на використанні загальнонаукових та суто історичних методів дослідження, включаючи проблемно-хронологічний та порівняльно-історичний підходи. Наукова новизна роботи полягає у тому, що використовуючи вищезазначені методи, розкрито діяльність філіалів організації «Прометей», зокрема, в Парижі, Гельсінкі, Стамбулі й Харбіні. Аналіз політики Ю. Пілсудського та його соратників, яка була зосереджена на об’єднанні зусиль антирадянської еміграції, засвідчив, що вона мала великодержавний характер й спрямована на побудову великої Польщі «від моря й до моря». Необхідною й достатньою умовою реалізації цих намірів була ліквідація СРСР з подальшим його поділом на напівзалежні від Польщі держави. Тож на національних окраїнах мали повстати Україна, Крим, Грузія, Азербайджан та інші республіки, об’єднані у федерацію чи конфедерацію з Польщею. Передбачалося обмеження території СРСР до меж Московського царства XVI ст. Висновки. Так, організація «Прометей» була заснована з метою практичної реалізації польської концепції прометеїзму, що мала чітко виражене антиросійське, антирадянське та антикомуністичне спрямування. Її діяльність здійснювалася за негласної підтримки польських спецслужб, які розробляли стратегії використання національно-визвольних рухів неросійських народів СРСР у власних геополітичних інтересах. Кінцевою метою реалізації цієї концепції було національно-територіальне розчленування Радянського Союзу та формування проєкту «Великої Польщі», заснованого на федеративних зв’язках з Україною, Грузією, Азербайджаном, Кримом та іншими республіками. Політика прометеїзму передбачала створення на уламках СРСР низки напівзалежних національних держав із подальшою орієнтацією їхнього розвитку на домінантні інтереси польської держави. Водночас однією зі стратегічних помилок ідеологів прометеїзму стало переоцінювання внутрішньої слабкості Радянського Союзу. Початок Другої світової війни фактично зупинив реалізацію прометеївських планів Польщі.

pdf

Посилання

AAN, MSZ – Archiwum Akt Nowych, Ministerstwo Spraw Zagranicznych.

Bączkowski, W. (1984). Prometeizm na tle epoki. Wybrane fragmenty z historii ruchu. Niepodległość. 1984. T. XVII.

BPP, AAK -– Biblioteka Polska w Paryżu, Akta Aleksandra Kawałkowskiego.

BPP, AWP – Biblioteka Polska w Paryżu, Akta Władysława Pelca.

Bruski, J. J. (2010). Między prometeizmem a realpolitik. II Rzeczpospolita wobiec Ukrainy Sowieckiej 1921-1926. Kraków. 415 s.

CAW – Centralne Archiwum Wojskowe, Oddziаł II Sztabu Głównego.

II Rzeczpospolita (2013). II Rzeczpospolita wobec ruchu prometejskiego. Oprac. P. Libera. Warszawa. 575 s.

Kornat, M. (2008). Ruch prometejski – ważne doświadczenie polityki zagranicznej II Rzeczypospolitej. Nowa Europa Wschodnia. 2008. Nr 2(II). S. 76-86.

Kuromiya, H. & Mamoulia G. (2009). Anti-Russian and Anti-Soviet Subversion: The Caucasus-Japanese Nexus, 1904-1945. Europe-Asia Studies. 2009. Vol. 61. Nr 8. Pp. 1423-1440. https://doi.org/10.1080/09668130903134822

Kuromiya, H. & Pepłoński A. (2009). Między Warszawą a Tokio. Polsko-japońska współpraca wywiadowcza 1904-1944. Toruń. 529 s.

Libera, P. (2012). Ewolucja ruchu prometejskiego w okresie międzywojennym. Ruch prometejski i walka o przebudowę Europy Wschodniej (1918-1940). Pod red. M. Kornata. Warszawa. S. 219-244.

Libera, P. (2012). Ormianie i ruch prometejski w pierwszej połowie XX wieku. Zarys problematyki. Nowy Prometeusz. 2012. Nr 2. S. 295-313.

Maj, I. P. (2007). Działalność Instytutu Wschodniego w Warszawie 1926-1939. Warszawa. 292 s.

Pelc, W. (1934). Mandżu-Go. Wschód-Orient. Warszawa. 1934. Nr 2-3-4 (14-15-16). R. V. S. 115.

Snyder, T. (2008). Tajna wojna. Henryk Józewski i polsko-sowiecka rozgrywka o Ukrainę, Kraków. 344 s.

Szymanowicz, A. (2017). Pomiędzy Warszawą a Elbrusem i Moskwą. Aktywność niepodleglośćiowa narodów Północnego Kaukazu i polska polityka prometejska. Wrocław. 365 s.

Veysi, M. (1937). Ayaz Ischaki. Wschód. R. VIII. 1-2 (25-26).

Komar, V., Komar, I., & Puyda, R. (2023). The Soviet Union in the policy of Prometheism in Poland 20—30s of the XX th century. Ukrainian Historical Journal, (1), 82–102. https://doi.org/10.15407/uhj2023.01.082

Корнат, М. (2010). Прометеїзм – польська візія перебудови Східної Європи (1921-1939). Україна Модерна. № 6 (17). С. 44-53. https://doi.org/10.3138/ukrainamoderna.17.131

Мамулиа, Г. (2012). Борьба за свободу и независимость Кавказа (1921-1945). Тбилиси – Париж. 603 с.

Світ, І. (1962). Клуб 'Прометей' в Харбіні. Українські вісті. Ч. 20. С. 3.

Світ, І. (1972). Українсько-японські взаємини. 1903-1945. Історичний огляд і спостереження. Нью-Йорк. 371 с.

##plugins.themes.default.displayStats.downloads##

##plugins.themes.default.displayStats.noStats##

Подробиці

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають