Проблема підкинутих дітей на тлі модернізаційних процесів Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі підросійської України)
Автор(и)
Файли
##plugins.themes.individualizeTheme.highlightedArticleDetails##
Журнал
##plugins.themes.individualizeTheme.publishedInIssue##
В журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук. Видання розраховане на науковців, краєзнавців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто прагне отримати ґрунтовні знання теоретичного і прикладного характеру з історії.
Рішенням Міністерства освіти і науки України збірник включено до Переліку наукових фахових видань (категорія Б), в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт з історичних наук. (Наказ МОН України №409 від 17.03.2020 р.).
Про журналАнотація
Мета статті – окреслити масштаби підкидання новонароджених дітей у підросійській Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., визначити причини цього явища, участь держави й громадськості в догляді за соціальними сиротами та заходи боротьби з цією девіацією. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація) і спеціально-історичних методів (історико-структурний, конструктивно-генетичний, історико-компаративістський) із принципами об’єктивності, історизму, системності. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній і зарубіжній історіографії комплексно розглянуто проблему підкидьків у Російській імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі підросійської України), зокрема, окреслено причини підкидання дітей та масштаби цього явища, визначено ефективність державних і громадських установ у догляді за соціальними сиротами. Висновки. Підкидання дітей – закономірне явище для суспільства, що проходить процеси модернізації та урбанізації. У його основі – соціально-економічні та психологічні чинники. Зростання чисельності населення в Російській імперії й підросійській Україні, що стало можливим внаслідок скасування кріпацтва 1861 р., завершення промислового перевороту у 1880-ті рр., активний розвиток капіталізму, поширення в суспільстві емансипаційних рухів та тенденцій розвитку західної культури, легальний статус проституції тощо спричинили деградацію інституту шлюбу та початок знецінення сім’ї як основи патріархального суспільства. Переважна більшість матерів, що залишали дітей напризволяще, – це сільські дівчата, що не змогли влаштуватися в місті на високооплачувану роботу, стали жертвами шахраїв та панів. Наприкінці ХІХ століття активну участь у заснуванні дитячих притулків та сирітських будинків взяли органи місцевого самоврядування (земства) та громадські установи. Держава централізовано не встигала реагувати на нові виклики суспільства й не здійснювала роботи з попередження підкидання дітей. Неефективною була робота поліції. Висока захворюваність і смертність підкидьків у сирітських будинках й притулках спричинені незадовільним рівнем медичного забезпечення й надмірною бюрократизацією державного апарату.
Посилання
Ransel, D. L. (1976). Abandoned children of imperial Russia: village fosterage. Bulletin of the History of Medicine, Vol. 50, No. 4, 501–510.
А. И. (1875). Вопрос о незаконнорожденных. СПб : Типография и Литография А. Траншеля, 75 с.
Акушерка Турченко. (1904). Киевлянин, 11 января, 6.
Брошенный ребенок. (1900). Волынь, 20 июня, 2.
Галайба, В. (2018). Из жизни губернского Киева. Киев : Скай Хорс, 320 с.
Губительница детей. (1901). Киевлянин, 1 августа, 2.
ДАЖО – Державний архів Житомирської області.
Девочку. (1906). Волынь, 25 марта, 1.
Детские приюты в 1900 году. (1902). Киевлянин, 1 ноября, 2.
Детский приют имени Императора Александра ІІ. (1898). Киевлянин, 13 июня, 2.
Для беременных. (1904). Волынь, 25 августа, 4.
Для усыновления. (1903). Киевлянин, 14 января, 6.
Желаю взять ребенка. (1903). Киевлянин, 2 января, 6.
Зайцева, С. В. (2008). Земские учреждения и подкидыши в конце ХІХ века. Вестник Ленинградского государственного университета им. А. С. Пушкина. 2 (История), С. 20–33.
Киевский Мариинский детский приют. (1898). Киевлянин, 23 июля, 2.
Кругляк, М. Е. (2019). Соціальний статус підкинутих дітей у Російській імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі Волинської губернії). Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право, 3, С. 88–93. https://doi.org/10.20535/2308-5053.2019.3(43).195687
Лебедина, О. (2020). Українці відмовилися в 2019 році від 326 новонароджених дітей. https://zn.ua/ukr/UKRAINE/u-moz-nazvali-skilki-v-ukrajini-ditej-vidmovnikiv.html
Макаров, А. (2018). Беды, язвы и пороки старого Киева. Киев : Скай Хорс, 336 с.
Миронов, Б. Н. (2000). Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ в.) (в 2 т., Т. 1). СПб. : Изд-во «Дмитрий Буланин», 548 с.
Обзор Волынской губернии за 1885 год. (1886). Житомир : Губернская Типография, 136 с.
Обзор Волынской губернии за 1909 год. (1910). Житомир: Волынская Губернская Типография, 162 с.
Обзор Волынской губернии за 1910 год. (1911). Житомир: Волынская Губернская Типография, 160 с.
Обзор Волынской губернии за 1911 год. (1912). Житомир: Волынская Губернская Типография, 180 с.
Оставленный ребенок. (1901). Киевлянин, 19 марта, 3.
Отчет по ведомству детских приютов. (1898). Киевлянин, 3 декабря, 3.
Ошанин, М. (1912). О призрении покинутых детей. Ярославль : Типолитография Губернской Земской Управы, 284 с.
Подбрасывательницы детей. (1903). Киевлянин, 16 марта, 3–4.
Подкидыш. (1898a). Волынь, 11 марта, 2.
Подкидыш. (1898b). Киевлянин, 7 августа, 3.
Подкидыш. (1906). Киевлянин, 27 сентября, 3.
Подкинутые дети. (1898a). Киевлянин, 19 апреля, 3.
Подкинутые дети. (1898b). Киевлянин, 10 августа, 3.
Подкинутый и возвращенный ребенок. (1898). Киевлянин, 1 апреля, 4.
Подкинутый ребенок. (1898). Киевлянин, 12 июля, 3.
Призрение бесприютных детей и подкидышей. (1897). Волынь, 18 февраля, 2.
Ребенок новорожд. (1904). Киевлянин, 18 сентября, 6.
Родильный приют. (1909). Волынь, 22 сентября, 1.
Середюк, Н. (2017). У Львові знайшли неживе немовля. «Вікно життя» наразі відновлювати не будуть. http://tvoemisto.tv/news/u_lvovi_u_korobtsi_znayshly_mertve_nemovlya_83978.html
Сиротский дом. (1898a). Волынь, 10 марта, 3.
Сиротский дом. (1898b). Волынь, 17 марта, 3.
Сиротский дом. (1899). Волынь, 10 ноября, 2.
Сиротский дом. (1900). Волынь, 16 декабря, 2.
Скорик, Т. (ред.). (2010). В Україні щороку меншає відмов від новонароджених дітей. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/959660-v_ukran_shchoroku_mensha_vdmov_vd_novonarodgenih_dtey_891634.html
Судебные уставы 20 ноября 1864 года, с изложением рассуждений, на коих они основаны, изданные Государственною Канцеляриею. (Часть 4). (1867). СПб : Тип. Второго Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 200 с.
Усадьба Александровского детского приюта. (1898). Киевлянин, 12 июня, 3.
Фабрика ангелов. (1902). Киевлянин, 16 марта, 3.
Фабрикация ангелов. (1903). Киевлянин, 13 января, 3.
Шашков, С. С. (1872). Исторические судьбы женщины, детоубийство и проституция. СПб : В тип. Ф. С. Сущинского, 585 с.
Шевченко, Н. (2013). В Україні за 8 років втричі знизилася кількість дітей, від яких відмовилися батьки – до 566 випадків на рік. https://zn.ua/ukr/UKRAINE/chislo-vidmov-vid-novonarodzhenih-ditey-v-ukrayini-zmenshilosya-vtrichi-122817_.html
Шкрабʼюк, В. С. (2013). Відмова від материнства як психологічна проблема. Теоретичні і прикладні проблеми психології, 3, С. 304–309. https://doi.org/10.33216/2219-2654
Янжул, И. (1870). О незаконнорожденных. Статистико-юридический очерк. Москва : В Унив. Тип., 80 с.
##plugins.themes.default.displayStats.downloads##
Подробиці
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
