Ревізія ігуменів монастирів Львівської унійної єпархії 1724 р.
Автор(и)
Файли
##plugins.themes.individualizeTheme.highlightedArticleDetails##
Журнал
##plugins.themes.individualizeTheme.publishedInIssue##
В журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук. Видання розраховане на науковців, краєзнавців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто прагне отримати ґрунтовні знання теоретичного і прикладного характеру з історії.
Рішенням Міністерства освіти і науки України збірник включено до Переліку наукових фахових видань (категорія Б), в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт з історичних наук. (Наказ МОН України №409 від 17.03.2020 р.).
Про журналАнотація
Мета дослідження – введення до наукового обігу важливого джерела з історії церкви, зокрема чернецтва Львівської унійної єпархії першої половини XVIII ст. – «Ревізії ігуменів Львівської єпархії 1724 року». Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, аналітичної та синтетичної критики джерел. Використано також компаративний та типологічний загальноісторичні методи. Наукова новизна полягає у запровадженні вперше до широкого обігу джерела, що якнайповніше відбиває реальний стан чернецтва Львівської єпархії у першій чверті XVIII ст. Запропонований до публікації документ можна використати для досліджень історії церкви, соціологічних та демографічних студій, а також іншої наукової тематики, присвяченої історії суспільства у ранньомодерний період. Висновки: в результаті архівних пошуків виявлено та впроваджується до наукового обігу історичне джерело – «Ревізія ігуменів 1724 р.», що є першим найповнішим описом наявних монастирів Львівської єпархії і дозволяє відтворити їх докладну мережу, станом на першу чверть XVIII ст. Документ вперше достовірно окреслює чисельність чернечих спільнот єпархії. На підставі ревізії можна ствердити, що Львівська унійна єпархія станом на 1724 р. налічувала 62 монастирі, де перебував 341 чернець. Джерело дозволяє також прослідкувати владу єпископів над монастирями, зокрема механізм підлеглості ігуменів владикам. Документ містить цінну інформацію про взаємовідносини монастирів, зокрема підпорядкування менших чернечих спільнот більшим. Не менш важливими є дані джерела про економічне становище монастирів. У 1724 р. з 62 монастирів документи на право володіння земельними наділами продемонстрували лише 34 обителі, що свідчить про відносно скромне монастирське господарство. «Ревізія ігуменів 1724 р.» є ключовим джерелом, що дає можливість оцінити не лише стан монастирів, але й загалом ситуацію Львівської єпархії у перші десятиліття після прийняття Берестейської унії.
Посилання
Біла, С. (2000). Перехід Перемиської і Львівської єпархій до унії (кінець XVII – початок XVIII ст.). Дрогобицький краєзнавчий збірник, 4, С. 96–120.
Біла, С. (2014). Унійні процеси у західних єпархіях Київської митрополії в сучасній українській історіографії. Дрогобицький краєзнавчий збірник, 17−18, С. 187–196.
Ваврик, М.(1979). Нарис розвитку і стану Василіанського Чина XVII–XX ст. Рим: РР. Basiliani, 219 с.
Галасливий, С. (1999). Артикулы или устави чина іноческаго.Лавра, 2, С. 41–46.
Горін, С. (2007). Монастирі Західної Волині (друга половина XV – перша половина XVII ст.). Львів: Видавництво отців Василіян «Місіонер», 336 с.
Коссак, М.(1867). Короткій погляд на монастыри и на монашество руске отзаведенія на Руси віры Христовой аж по нынішное время.Шематизм провінціи Св. Спасителя Ч. С. В. В. в Галиціи, С. 35–351.
ЛННБУ ім. В. Стефаника – Львівська національна наукова бібліотека України ім. Василя Стефаника, Відділ рукописів.
Патрило, І. (1992). Нарис історії Галицької Провінції ЧСВВ. Нарис історії Василіянського Чину святого Йосафата (сс. 301–382). Рим: Видавництво ОО. Василіян.
Пелехатий, І. (ред.). (2006). Провінційний Синод у Замості 1720 року Божого. Постанови. Івано-Франківськ: Нова зоря, 304 с.
Підручний, П. (1992). Василіянський Чин від Берестейського з’єднання (1596) до 1743 року.Нарис історії Василіянського Чину святого Йосафата (сс. 96–182). Рим: Видавництво ОО. Василіян.
Скочиляс, І. (2010). Галицька (Львівська) єпархія ХІІ–XVIII ст.: організаційна структура та правовий статус. Львів: Видавництво УКУ, 832 с.
Стецик, Ю. (2007). Василіанські монастирі в унійних процесах Перемишльської єпархії (кінець XVII ст.).Історія релігій в Україні, 2, С. 837–844.
Стецик, Ю. (2008). Перехід до унії православних монастирів Перемишльської єпархії (кінець XVII ст.).Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка,1, С. 7–12.
ЦДІАЛ України – Центральний державний історичний архів України, м. Львів.
Welykyj, Ath. (Comps.). (1981). Litterae episcoporum historiam Ucrainae illustrantes (1600–1900): 1711–1740 (vol. 5). Roma: PP. Basiliani, 376 p.
##plugins.themes.default.displayStats.downloads##
Подробиці
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
