Ідентичність українців та росіян та погляд на сусіда
Автор(и)
Файли
Анотація
Метою статті є дослідження проблеми відносин між Україною та Російською Федерацією після проголошення незалежності України. Автори концентрують свою увагу на процесі становлення ідентичності в новостворених державах та на тому, як ідентичність вплинула на сприйняття сусіднього народу в Україні та Росії. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів з принципами об’єктивності, історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна роботи полягає у тому, що, використовуючи здобутки як вітчизняних, так і зарубіжних науковців та надбання соціологічної науки, автори пропонують власний погляд на проблему міждержавних відносин, аналізуючи її крізь призму національної ідентичності. Висновки. Україна і Російська Федерація по-різному ставилися до спільного історичного спадку перебування у радянській державі. Для України радянський досвід був сповнений проблем, пов’язаних з насадженням радянської ідентичності, яка так само ігнорувала потреби національної української, або відверто інструменталізувала українську національну ідентичність для потреб держави. Тому, розпочавши процес державного будівництва, найбільших успіхів в Україні досягли ті політики, які акцентували увагу на громадянській українській ідентичності. Процес «націоналізації» в Україні був неоднозначно сприйнятий в різних регіонах. Для РФ характерним був значний сентимент за радянськими часами, який ґрунтувався на ідеї величі радянської держави, що певною мірою відображало прагнення російських еліт та суспільства до відновлення цієї величі. Українська незалежність сприймалась у цьому контексті як виключно вороже для Росії явище. Підігріваючи імперські та націоналістичні настрої російського суспільства, російська влада вдало для себе створила образ української державності як небезпечного явища і використала цей образ при анексії АР Крим та розв’язанні війни проти України на Донбасі.
Посилання
Bremer, I. (1994). The politics of Ethnicity: Russians in the New Ukraine. Europe-Asia Studies, 46, (2), Р. 261-283
Brudny, Y. & Finkel E. (2011). Why Ukraine is not Russia. Hegemonic national Identity and democracy in Russia and Ukraine. East European Politics and Societies, 25 (4), P. 813–833
Tolz, V. (2002). Rethinking Russian-Ukrainian relations: a new trend in nation-building in post-communist Russia? Nations and Nationalism, 8 (2), P.235–253
Головаха, Є. І. & Паніна, Н. В. (1998). Тенденції розвитку українсько-російських відносин у громадській думці Росії та України. Українсько-російські відносини: гуманітарний вимір. http://www.niurr.gov.ua/ukr/zbirka/golovpan.htm
Дубин, Б. (2005). Россия и соседи: проблемы взаимопонимания. Вестник общественного мнения. Данные. Анализ. Дискуссии, 1(75), С. 20–34. http://ecsocman.hse.ru/data/281/937/1219/03_dubin_20-34.pdf
Историческая память (2020). https://www.levada.ru/2020/06/22/istoricheskaya-pamyat/
Куценко, О. (2006). Расходящиеся общества: особенности системной трансформации в России и Украине. Мир России, 3, С. 56–57
Петухов, В. В. (2006). Россия, Украина, Белоруссия, Казахстан: есть ли точки соприкосновения? Мониторинг общественного мнения. Экономические и социальные перемены, 3 (79), С. 4–15
Российско-украинские отношения (2018). https://www.levada.ru/2018/10/10/rossijsko-ukrainskie-otnosheniya-4/
Тренин, Д.(2021). Переоценка близости. Как России строить отношения с Украиной. https://carnegie.ru/commentary/85272
