Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Вінниччини як об’єкти історико-культурного туризму

Метою статті є комплексний аналіз дослідження парків як пам’яток садово-паркового мистецтва Вінниччини. Акцентовано увагу на історико-культурний туризм, метою якого є відвідування місць пов’язаних з історією та історичною спадщиною, до якої відносять такі об’єкти як палацово-паркові ансамблі, історичні будівлі, пам’ятки природи рідного краю. Методологія дослідження грунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності. Мета і завдання дослідження обумовили використання загальнонаукових та спеціальних історичних методів. Серед перших застосовано методи аналізу і синтезу (історичних фактів і джерел), порівняння та узагальнення під час формулювання висновків. Серед історичних методів – хронологічний, який дозволив вивчити процес розвитку садово-паркового мистецтва в Україні і на Вінниччині в хронологічній послідовності. Нами також використанні методи: регіональний (дозволив прослідкувати регіональні особливості краю), проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що комплексно систематизовані відомості про парки, як пам’ятки садово-паркового мистецтва Вінниччини. Охарактеризовано основні об’єкти садово-паркового туризму загальнодержавного і місцевого значення. Висновки. Парки прикрашають вінницьку землю, мають велике природно-історичне, науково-пізнавальне, оздоровче, туристичне та естетичне значення, вони є складовою частиною культурних надбань нашого народу. І з огляду на це їх варто розглядати як важливі об’єкти туристичної діяльності регіону. Висвітлюється історія виникнення парків: Антопільського, Верхівського, Немерченського, Немирівського, Ободівського, Тиврівського, Чернятинського, Печерського та Тульчинського. Кожен з цих парків-пам’ятків садово-паркового мистецтва має своє минуле, пов’язане з історичними подіями, видатними особистостями, що його відвідували, легендами та розповідями. В парках збереглися цінні насадження та архітектурно-художні пам’ятки, які важливі не лише в історичному плані, але й мають певне значення для сучасної практики. Основним призначенням парків-пам’яток садово-паркового мистецтва є збереження, підтримання та відновлення паркових ландшафтних композицій, а також проведення екскурсій і масового відпочинку населення. Їх території можуть використовуватися і для проведення наукових досліджень. Природоохоронні функції поєднуються в них з історичними, туристичними, культурними та естетичними. Ось чому вони заслуговують на особливу увагу, догляд, впорядкування і охорону.