ДИДАКТИЧНІ ТА ВИХОВНІ ІДЕЇ ОЛЕКСАНДРА ДУХНОВИЧА: КОНТЕКСТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Стаття присвячена аналізу дидактичних ідей і поглядів на виховання закарпатського педагога-просвітника Олександра Духновича. Наголошено на актуальності педагогічної спадщини вченого та важливості її контекстуального вивчення. Обґрунтовано три основних аспекти, що засвідчують доцільність упровадження окремих ідей в освітній процес професійної підготовки сучасних студентів – майбутніх педагогів.

По-перше, на основі порівняльного аналізу доведено тезу Августина Волошина про те, що «О. Духнович як педагог формувався під безпосереднім впливом відомого швейцарського вченого Г. Песталоцці». Розкрито зміст окремих праць О. Духновича і Г. Песталоцці та відстежено паралелі в поглядах учених на мету шкільного та особливості сімейного виховання, на християнські цінності добра і справедливості як дієвих засобах перебудови суспільства на розумних засадах.

По-друге, контекстуальне вивчення спадщини педагога-просвітника пояснюється актуальністю тих виховних ідей О. Духновича та його сучасників, які в подальшому знайшли відображення в багаточисельних теоріях реформаторської педагогіки ХІХ ст. і були використані як емпіричне підґрунтя для осмислення й нового тлумачення процесів навчання, виховання та їх впливу на гармонійний розвиток особистості дитини, а відтак сформувалися в цілу низку наукових концепцій: вільного виховання (М. Монтессорі); педагогічного прагматизму (Дж. Дьюї); експериментальної педагогіки (Є. Мейман); школи для життя (О. Декролі); функціональної педагогіки (Е. Клапаред); педагогіки особистості (Е. Вебер); абсолютної свободи учнів (А. Нейл). У світову педагогіку реформаторська течія увійшла під назвою «Нове виховання», а зазначені теорії збагатили і продовжують збагачувати надбання світової дидактики й теорії виховання до нашого часу.

По-третє, гуманістична за змістом педагогіка О. Духновича контекстуально співзвучна з поглядами на освіту та виховання відомих українських учених, філософів, педагогів і письменників різних поколінь: Г. Ващенка, А. Волошина, В. Довговича, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, І. Франка, П. Юркевича та інших. О. Духнович, як і його сучасники – М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, М. Устиянович, А. Могильницький, І. Гушалевич – активно долучився до культурного відродження ХІХ ст., одне із завдань якого полягало в утвердженні української мови навчання та виховання і вимагало укладання букварів на матеріалі живої української мови, розробки підручників для народних шкіл, методичних посібників для вчителів.