Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ КОУЧИНГ-ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

2024-02-27T15:07:12+02:00

У статті проаналізовано методичні аспекти використання коучинг-технології для формування соціальної компетентності здобувачів освіти. Описано основні характеристики коучинг-технології; функції викладача-коуча та його модель поведінки. Визначено завдання, на вирішення яких спрямована коуч-технологія, напрями, види коучингу; принципи, яких необхідно дотримуватись у процесі формування соціальної компетентності здобувачів освіти. Наведено приклади методів коучинг-технології, які використовували в роботі зі здобувачами освіти у Вінницькому медичному фаховому коледжі імені академіка Д. Заболотного.

ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ СТУДЕНТІВ ДО ВИВЧЕННЯ НЕБЕЗПЕК В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

2024-02-27T20:40:50+02:00

У статті представлено результати експериментальної перевірки впливу тематичної інтеграції навчального матеріалу на формування пізнавального інтересу майбутніх учителів до стану психічного напруження та до феноменів зловживання людьми психоактивними речовинами в умовах надзвичайних ситуацій. В якості базових понять окремої інтегрованої теми навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» було зосереджено увагу на нервово-психічному стані людей в умовах надзвичайних ситуацій, фармакологічних властивостях психоактивних речовин, кількісних чинниках ризику формування залежності від психоактивних речовин. Реалізація тематичної інтеграції змісту навчального матеріалу активізує пізнавальні інтереси майбутніх учителів.

АРТ-ПЕДАГОГІКА В КОНТЕКСТІ НАСТУПНОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ

2024-02-27T20:56:53+02:00

У статті висвітлено актуальні проблеми мистецької педагогіки. На основі емпіричного дослідження представлено педагогічний потенціал і перспективи методів і форм арт-педагогіки в контексті наступності дошкільної та початкової освіти, виділено та узагальнено ключові підходи щодо характеристики цього феномену в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях. Визначено сутність арт-педагогіки, як особливого напряму в педагогіці, та умови, за допомогою яких навчання, виховання й розвиток дитини відбувається на основі мистецтва. З'ясовано особливу роль педагога в процесі застосування педагогічно-корекційного потенціалу арт-терапії та педагогіки мистецтва в естетичному вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Означено низку чинників, що впливають на формування позитивної динаміки розвитку творчих здібностей та уяви в дошкільному віці.

РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ В США

2024-02-27T17:26:46+02:00

Розглянуто історію розвитку теорії і практики кооперативного навчання у Сполучених Штатах Америки. Показано, що кооперативне навчання з’явилося в США у відповідь на потреби соціальної та педагогічної практики і розвивалося під впливом філософії прогресивізму, освітніх реформ і зростаючого інтересу до формування інклюзивного освітнього середовища. Розглянуто наукові витоки кооперативного навчання: «прогресивізм» Дж. Дьюї, соціально-психологічні дослідження К. Левіна і М. Дойча. З’ясовано внесок у розвиток теорії і практики кооперативного навчання ключових представників цього освітнього підходу: Д. Джонсона, Р. Джонсона, Е. Аронсона, Р. Славіна, К. Сміта та ін. Описано три парадигми дослідження кооперативного навчання, в яких акцентується увага на різних аспектах цього феномену: парадигма «ефекту» фокусується на результатах, парадигма «умов» – на контекстуальних факторах, від яких залежить ефективність спільного навчання, парадигма «взаємодії» – на соціальних і когнітивних процесах, що відбуваються під час навчальної співпраці. На основі аналізу педагогічної теорії й освітньої практики виокремлено п’ять основних етапів у розвитку кооперативного навчання в США: 1) етап початкової концептуалізації (1960-1970-ті роки); 2) етап формалізації та структурування (1970-1980-ті роки); 3) етап емпіричних досліджень та перевірки ефективності (1980-1990-ті роки); 4) етап інтеграції та диференціації (1990-2000-ті роки); 5) етап інтеграції в кооперативне навчання сучасних цифрових та інформаційних технологій (2000-ті роки – дотепер). Впродовж зазначених етапів погляди на кооперативне навчання еволюціонували від концептуалізації та формалізації до перевірки на основі емпіричних досліджень та інтеграції в різні освітні та культурні контексти відповідно до нових освітніх потреб.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ

2024-02-27T21:08:02+02:00

У статті характеризуються окремі особливості підготовки майбутніх учителів біології до професійної мобільності. Описано методи, прийоми, технології, які доцільно використовувати з цією метою, а саме: бесіди, переконування, творчі завдання, еколого- психологічні тренінги, мозковий штурм, імітаційне моделювання, метод проектів; створення власного «Екологічного портфоліо», метод моделювання професійних ситуацій, інтелектуальні ігри, конкурси, вікторини, рольові й ділові ігри, тематичні вечори, конференції, дидактичні ігри та вправи, облаштування нових екологічних стежин, створення та впровадження інформаційно-агітаційних програм еколого-краєзнавчого напрямку; створення мобільного екологічного центру тощо.

ЗНАЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ» В ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

2024-02-27T21:15:08+02:00

У статті проаналізовано проблеми, які виникають під час організації виховної роботи вчителя фізичної культури впродовж професійної діяльності; переконує в необхідності систематизації, розширення та поглиблення знань з теоретичних основ виховання як інструмента виховної діяльності, здобутих під час навчання на бакалавраті; визначено теоретичні позиції щодо організації виховної взаємодії з учнями та забезпечення її ефективності; вивчено систему здійснення виховного впливу на основі застосування традиційних та інноваційних методів, прийомів і форм, зокрема аналізу професійно спрямованих відеоситуацій, які відображають основні аспекти виховної діяльності вчителя фізичної культури.

Доведено необхідність вивчення навчальної дисципліни «Основи виховної діяльності вчителя фізичної культури», розкрито її зміст та особливості підготовки студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» напряму підготовки «фізичне виховання». Закцентовано на тому, що навчальна дисципліна «Основи виховної діяльності вчителя фізичної культури» є важливою в системі професійного становлення майбутнього вчителя фізичної культури як спеціаліста, який має виходити за рамки своєї вузької спеціальності й накопичувати той досвід, який допоможе йому створити сприятливі умови для забезпечення результативності його професійної діяльності в широкому її значенні.

КОМПЛЕКСНИЙ КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ ЕКЗАМЕН ЯК ЗАСІБ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 011 ОСВІТНІ, ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

2024-02-27T21:21:39+02:00

У статті розглянуто та проаналізовано комплекс екзаменаційних завдань, що відображає основні компоненти змісту вищої освіти, якими оволодіває майбутній викладач вищого навчального закладу у процесі магістерської підготовки: 1) рівень оволодіння науково-теоретичними та науково-практичними знаннями перевіряється на основі розгорнутої відповіді на відкрите питання з загальнопедагогічних дисциплін; 2) набуття досвіду пошуково-творчої діяльності перевіряється на основі виконання практичного завдання, яке дозволяє співвідносити теоретичні знання з умовами конкретної ситуації. З’ясовано, що вибір саме такої форми практичного завдання обумовлений тим, що є можливість оцінити значущість теоретичних знань та їхню практичну необхідність; перевірити рівень педагогічного мислення та вмінь застосовувати набуті знання в розв’язанні педагогічних ситуацій.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

2024-02-27T19:23:00+02:00

У статті характеризуються різні підходи до тлумачення поняття «професійна мобільність», яке
визначено як динамічна, інтегративна особистісна характеристика, що передбачає внутрішню свободу,
здатність самостійно знаходити шляхи вирішення конкретних дидактичних завдань, виявляти
нетрадиційне мислення; базується на стійких цінностях та потребі у саморозвиткові, здатності швидко
реагувати на зміни в соціумі завдяки власній професійній компетентності; здатність швидко
адаптуватися до реальних життєвих ситуацій. Здійснено аналіз сучасного стану підготовки майбутніх
учителів до професійної мобільності як педагогічної проблеми

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОГО ЕТИКЕТУ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР

2024-03-05T12:21:15+02:00

У статті представлено Європейський досвід формування цифрового етикету майбутніх учителів з метою його імплементації в сучасний освітній простір українських закладів вищої освіти. Визначено особливості цифрового етикету як ключового фактору успішного спілкування у мережі. Охарактеризовано комунікативну цінність цифрового етикету та його функціональні особливості. З урахуванням зарубіжного досвіду окреслено напрями розвитку цифрового етикету педагогів, які передбачають: актуалізацію знань з основних питань комунікативної складової професійної діяльності вчителя; визначення специфіки спілкування у віртуальному середовищі та засвоєння правил цифрового етикету; методики представлення інформації, цифрові платформи, на яких відбувається освітній процес. Розкриті вектори роботи з формування цифрового етику майбутніх учителів у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського: знання про комунікативну складову професійної діяльності педагога, розробка основних правил спілкування у віртуальному середовищі. Практичні аспекти європейського досвіду формування цифрового етикету майбутніх учителів апробовано у рамках виконання проєкту Еразмус + «Трансформація системи формування цифрової компетентності педагога: інноваційні європейські практики» (Project: 101085799 – TSDigComp – ERASMUS-JMO-2022-HEI-TCH-RSCH).

ПОДОЛАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ КУРСАНТАМИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2024-03-05T14:38:47+02:00

У статті описано методичні шляхи подолання психологічних бар’єрів, які можуть виникати в курсантів під час вивчення іноземної мови. Психологічний бар’єр – внутрішня перешкода психологічної природи, що заважає успішному виконанню певної діяльності. Виділено три основні форми психологічних бар’єрів: когнітивний (нерозуміння змісту інформації), емоційний та комунікативний. З’ясовано, що методичними шляхами подолання психологічних бар’єрів у майбутніх офіцерів є розвиток комунікативних навичок; створення ситуації успіху для кожного курсанта, робота в дружній атмосфері на занятті; моделювання позитивного емоційного фону навчальних занять, рефлексія навчальної діяльності наприкінці кожного заняття, створення можливостей для прояву творчої ініціативи кожного курсанта.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

2024-03-05T12:02:19+02:00

У статті проаналізовано наявні в Україні та за кордоном інформаційні ресурси щодо формування навичок емоційної стійкості в учасників освітнього процесу в умовах надзвичайних ситуацій. Показано, що в умовах воєнного стану освіта в Україні продовжує функціонувати, долаючи величезний спектр проблем. Акцентовано увагу на тому, що, незважаючи на значне збільшення кількості стихійних лих, техногенних катастроф, соціальних і воєнних конфліктів у світі, проблеми організації освіти в надзвичайних ситуаціях не стали пріоритетними в наукових дослідженнях. В умовах перманентного та інтегрованого прояву надзвичайних ситуацій природного (пандемія COVID-19), техногенного (знеструмлення електромереж, відсутність зв’язку, аварії на станціях теплопостачання, пожежі), соціального (кібератаки, евакуація населення, псевдозамінування закладів) та воєнного характеру (ракетні обстріли, атаки безпілотних апаратів, замінування територій тощо) характеру система освіти України намагається продовжувати своє функціонування. Це вимагає від учасників освітнього процесу неабияких фізичних, а головне – психологічних зусиль, оскільки всі вони працюють в умовах постійного стресу. Проте проблеми організації освіти в надзвичайних ситуаціях воєнного характеру ще не знайшли належного відображення в українській педагогічній науці. Тому зроблено висновок, що для України вкрай потрібними є подальші наукові дослідження щодо емоційної стійкості учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану, для якого характерними є часті прояви надзвичайних ситуацій різного характеру, та вироблення методик формування та розвитку навичок емоційної стійкості.

ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНІХ СОЦІАЛЬНО-ПСИХOЛOГIЧНИХ ДЕТЕPМIНАНТ СТАНОВЛЕННЯ ПPOФЕСIЙНOЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

2024-03-04T13:55:07+02:00

У статті викладено результати емпіричного дослідження детермінації становлення професійної самосвідомості майбутніх психологів. Розкрито й проаналізовано зміни структури професійної самосвідомості студентів-психологів, охарактеризовано результати вивчення зовнішніх і внутрішніх соціально-психологічних чинників її становлення в динаміці фахового навчання.

На підставі проведеного емпіричного дослідження було встановлено, що провідними зовнішніми чинниками становлення професійної самосвідомості постають професіограма психолога, наставництво викладачів і зразки діяльності професіоналів.

ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЙ ЕМОЦІЙНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

2024-03-05T11:47:37+02:00

У статті з’ясовано особливості стратегії емоційної регуляції майбутніх учителів в умовах надзвичайних ситуацій. Розкрито сутність емоційної саморегуляції, як чинника емоційної компетентності майбутнього вчителя, визначено її функції, обґрунтовано важливість її формування та розвитку під час професійного навчання. Визначено сутність розуміння поняття «надзвичайна ситуація». Констатовано, що розвиток здатності до емоційної саморегуляції є одним із показників сформованості готовності майбутніх педагогів до ефективного здійснення професійних завдань у надзвичайних ситуаціях. Емпірично визначено, що існує різниця у виборі стратегій емоційної регуляції між дівчатами та хлопцями ‒ майбутніми педагогами. Для дівчат характерним вибором у стресовій ситуації є когнітивна переоцінка, прийняття, румінація, розгляд у перспективі, натомість хлопці обирають подавлення експресії. Отримані результати необхідно враховувати при розробці психокорекційних програм.