ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТА СИМВОЛІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОЛЬОРУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЕМОЦІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У МИСТЕЦТВІ

Анотація

У статті проаналізовано колір як потужний, багатофункціональний інструмент емоційної та символічної комунікації у візуальному мистецтві. Розглянуто подвійну природу кольору, що функціонує як об’єктивне фізичне явище (визначене Ісааком Ньютоном) та суб’єктивний психофізіологічний стимул (досліджений Йоганном Вольфгангом Ґете). Встановлено, що колір виходить за межі декоративного призначення і діє як гіперзнак, здатний формувати настрій твору, кодувати соціокультурні цінності та викликати глибокий емоційний резонанс. Особливу увагу приділено історичній трансформації ролі кольору – від суворої, інституційно затвердженої сакральної символіки Середньовіччя до суб’єктивного, інтенсивного експресіонізму авангарду. Доведено, що ефективність емоційної комунікації кольором є багатогранним явищем, що інтегрує фізико-фізіологічні, психологічні та соціокультурні чинники.