Архієпископ Варлаам Шишацький на тлі епохи та у вимірах української історіографії
Автор(и)
Файли
##plugins.themes.individualizeTheme.highlightedArticleDetails##
Журнал
##plugins.themes.individualizeTheme.publishedInIssue##
В журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук. Видання розраховане на науковців, краєзнавців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто прагне отримати ґрунтовні знання теоретичного і прикладного характеру з історії.
Рішенням Міністерства освіти і науки України збірник включено до Переліку наукових фахових видань (категорія Б), в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт з історичних наук. (Наказ МОН України №409 від 17.03.2020 р.).
Про журналАнотація
Метою статті є з’ясування основних віх життя архієпископа Варлаама Шишацького в ракурсі трансформацій, що відбувалися в Україні наприкінці XVIII – на початку XIX ст., та визначення тенденцій трактування постаті Шишацького у вітчизняній історичній науці. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Застосовувалися методи критичного аналізу у поєднанні з порівняльним, системним та просопографічним підходами. Наукова новизна. Здійснено спробу проаналізувати стан української історіографії щодо висвітлення діяльності Варлаама Шишацького в контексті змін в українських землях на зламі XVIII–XIX ст. У роботі звертається увага на різні трактування дослідниками вчинків та поглядів владики. Висновки. Постать Варлаама Шишацького є логічним відображенням історико-політичних та культурних процесів, які розгорталися на території України наприкінці XVIII – на початку XIX ст. З огляду на аналіз цих подій діяльність архімандрита представляла інтерес для істориків, які займались дослідженням православної церкви в Україні, духовної освіти та діяльності української еліти цього часу. Як викладач та ректор Переяславського колегіуму, Новгород-Сіверської духовної семінарії та Волинської духовної семінарії діяч згадується в наукових працях у контексті заснування, діяльності та впливу вказаних закладів духовної освіти. У творах істориків православної традиції Шишацький подається як захисник та будівничий православної церкви в Правобережній Україні, активний борець проти Речі Посполитої та унії. В українській державницькій історіографії владика постає ще й в іпостасі поборника ідеї створення незалежної української церкви. Це дозволяє говорити про множинність ідентичностей української еліти в політичному та релігійному просторі Російської імперії. Варлаам Шишацький як виходець із козацького роду, православний священник, був представником еліти XVIII – початку XIX ст., яка реалізовувала свою діяльність у тогочасних реаліях Російської імперії. Тому його життєвий шлях, як і інших українських інтелектуалів того часу, потребує переосмислення крізь призму багатовимірності ідентичності, яка могла проявлятися через лояльність до імперії та прихильність до ідей автономії, як вираження станових чи/та релігійних інтересів.
Посилання
Андрущенко, М., Кагамлик, С. (2001). Кондратівський Іларіон. Києво-Могилянська академія в іменах XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. Kиїв. С. 273-274.
Археографический сборник (1867). Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси Т. ІІ. Вильна. 409 с.
Боярчук, А. (2019). Православне духовенство Волинської губернії: формування, матеріальне забезпечення, громадська та душпастирська діяльність: дисертація кандидата історичних наук: 07.00.01. Луцьк. 238 с.
Вирський, Д. (2021). Шишацький Варлаам. Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А-Я. Київ. 773 с. http://www.history.org.ua/?termin=Shyshatskyj_V
Власовський, І. (1977). Нарис історії Української Православної церкви. Нью Йорк. Том 3. 390 с.
Горенко, Л. (2007). Новгород-Сіверський гурток 'автономістів' кінця XVIII – початку XIX ст. як осередок українського національного відродження. Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. Київ. Вип. 3. С.49-57.
Жук, В., Хижняк, З. (2001). Шишацький Григорій Степанович. Києво-Могилянська академія в іменах XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. Київ. С. 592-593.
Ільїн, О. (1997). Чи існував Новгород-Сіверський патріотичний гурток? Сіверянський літопис. № 6. С. 125.
Каппелер, А. (2001). Мазепинці, малороси, хохли: українці в етнічній ієрархії Російської імперії. Київська старовина. № 5. С. 8-20. https://chtyvo.org.ua/authors/Kappeler_Andreas/Mazepyntsi_malorosy_khokhly_ukraintsi_v_etnichnii_iierarkhii_Rosiiskoi_imperii/
Костюк, О. (2007). Становлення та розвиток релігійної освіти на Волині (19 – початок 20 ст.): дисертація кандидата педагогічних наук: 13.00.01. Острог. 195 с.
Коялович, М. (1873). Исторія возсоединенія западнорусскихь униатовь старыхь времень. С.-Петербургь. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Image_file_name=book/0015915.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=0
Ластовський, В. (2008). Між суспільством і державою. Православна церква в Україні наприкінці 17-18 ст. в історії та історіографії. Київ. 496 с.
Оглоблин, О. (1959). Люди старої України. Мюнхен. 328 с.
Петров, Н. (1888). Волынь. Историческія судьбы Юго-Западнаго края. С.-Петербургь. 438 с.
Плохій, С. (2013). Козацький міф. Історія та націєтворення в епоху імперій / Авториз. пер. з англ. М. Климчука. Київ, 440 с.
Посохова, Л. (2011). На перехресті культур, традицій, епох: православні колегіуми України наприкінці 17 – на початку 19 ст.: монографія. Харків, 400 с.
Рига, Д. (2011). Новгород-Сіверська духовна семінарія (1785-1797 рр.) – провідний релігійний навчальний заклад на Чернігівщині в останній чверті XVIII ст. Сіверянський літопис. № 4. С. 45-53.
Рожко, В. (2002). Духовні православні освітні заклади Волині 9-10 ст.: історико-краєзнавчий нарис. Луцьк. 280 с.
Рожко, В. (2004). Волинська духовна семінарія (1796-2004 рр.): Історичний нарис. Луцьк. 256 с.
Рожко, В. (2014). Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії. Луцьк. 176 с.
Теодоровичь, Н. (1901). Волынская духовная семинарія. Исторія первоначальнаго ея устройства и подвьдомственныхь ей духовныхь училищь. Почаевь. 1029 с. https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=5863
Федірко, А. (1998). Патріотична освічена еліта Новгород-Сіверського на рубежі 18-19 ст. Український історичний журнал. № 2. С. 77-83. http://history.org.ua/JournALL/journal/1998/2/5.pdf
Ясь, О. (2010). Новгород-Сіверський гурток. Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О. Київ. 728 с. http://www.history.org.ua/?termin=Novhorod_hurtok
##plugins.themes.default.displayStats.downloads##
Подробиці
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Sviltana Vizer, Iryna Telehuz
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
