Професійна стійкість волонтерів у контексті екологічного підходу в умовах війни

Анотація

У статті розкрито особливості волонтерської діяльності, яка сприяє розвитку професійності працівника, а також сприяє розвитку таких цінностей як толерантність, терпимість, активна життєва позиція, відповідальність. Метою статті є характеристика волонтерської діяльності працівників в контексті професійного зросту. Залучення волонтерів до різноманітних заходів та програм, змінюють їх ціннісні пріоритети, в обабіч, цінностей особистого життя (любов, щасливе сімейне життя, продуктивне життя) на цінності самореалізації та моральної відповідальності (цікава робота, матеріальний статус, чесність, толерантність тощо). Серед емпіричних методів дослідження використано такі: методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В. Бойка, методика М. Рокича «Ціннісні орієнтації» та методика О. Кокуна «Професійна життєстійкість». Згідно вищеназваних методик виділено такі складові професійної життєстійкості волонтерів: емоційний, мотиваційний, соціальний і професійний компоненти. Емоційне виснаження волонтерів обумовлене психосоматичними та психовегетативними порушеннями, що характеризується психофізичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, порушенням комунікацій, розвитком цинічного ставлення до потерпілих і розвитком психосоматичних порушень. В переважної частини всіх досліджуваних спостерігається особистісна відстороненість (деперсоналізація) при виконанні професійних обов'язків та й діяльності взагалі. Висновок. Важливу роль в цьому процесі відіграють ті особистісні якості, які потрібно розвивати та вдосконалювати. Одним із важливих чинників є становлення та розвитку громадянської компетентності волонтерів. Таким чином, участь у волонтерській діяльності дозволяє розвивати ціннісний компонент громадянської компетентності, який реалізується через вияв громадянських цінностей особистості.