ТРАНСФОРМАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ПІДХОДІВ В ОРГАНІЗАЦІЯХ ПУБЛІЧНОГО СЕКТОРУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ТЕОРІЇ X І Y Д. МАКГРЕГОРА

Анотація

У статті досліджено трансформацію управлінських підходів в органах публічного управління крізь призму теорій X і Y Д. Макгрегора. Обґрунтовано, що в умовах цифровізації, криз, невизначеності та швидких суспільних змін традиційна модель, заснована переважно на контролі, потребує доповнення людиноцентричними та адаптивними підходами. Розкрито взаємозв’язок теорії Y з довірою, професійною автономією, внутрішньою мотивацією, моральними методами управління, участю працівників у прийнятті рішень та розвитком організаційної культури. На прикладі Prozorro та механізмів громадської участі показано, що результативність публічного управління може забезпечуватися через взаємодію держави, працівників, громадян, бізнесу та інших стейкхолдерів. Запропоновано концептуальну модель Y+ як подальший розвиток управлінської логіки теорії Y. На відміну від моделі X, орієнтованої на контроль і виконання, та моделі Y, що ґрунтується на довірі, автономії й відповідальності, Y+ акцентує співтворення управлінських рішень і публічної цінності. Визначено послідовність управлінської трансформації «контроль → довіра → співтворення», у межах якої працівник переходить від виконавця до професіонала та співтворця, керівник - від контролера до лідера і фасилітатора, а громадянин - від отримувача послуги до активного учасника створення публічної цінності. Обґрунтовано, що Y+ не передбачає відмови від контролю, а трансформує його у контроль за результатом, поєднаний з професійною автономією, взаємною відповідальністю та орієнтацією на суспільний результат. У такому середовищі інформація, компетентності, ініціативність і досвід різних учасників розглядаються як спільний ресурс для вирішення суспільних проблем і підвищення якості управлінських рішень. Це створює передумови для підвищення адаптивності організацій, посилення довіри до публічної влади та забезпечення її стійкості в умовах невизначеності. Запропонований підхід може бути використаний як концептуальна основа розвитку адаптивного, резильєнтного та людиноцентричного публічного управління.