Притчевість у поезії дисидентів і герметистів (на прикладі лірики Тараса Мельничука та Василя Герасим’юка)

Анотація

У сучасному українському літературознавстві актуалізуються проблеми ґенераційних діалогів і конфліктів, спадковості й перервності літературного процесу в Україні підсовєтській та незалежній, а також питання відновлення автентичності, ориґінальності ліричного письма, особливості поколіннєвих переживань. Зацікавлення науковців-сучасників становить проєктування кодування образів та символів у ліриці учасників опору, зокрема, в’язнів сумління (дисидентів) і герметистів, представників двох форм інакомислення — відкритої та прихованої. Моделювання історії та дійсності у творчості Тараса Мельничука й Василя Герасим’юка, двох поетів із Гуцульщини, досі видається екзотичним, оскільки воно не декларує жодного явища, а переповідає як одивнену яву, як фатум, як мольфарство, як спадкоємність, як винятковість і щось вельми звичне водночас. Образність поезії кількох поколінь, зокрема, дисидентів і герметистів, котра відчутно вирізнялася з-посеред масиву поезії другої половини ХХ століття своєю казково-притчевою образністю, застановила осердя літератури руху опору, вдало охарактеризована, але не кваліфікована за сучасними джерелами. Вельми цікавим у цьому сенсі є проєктування символів і кодів на основі метафоричного опрацювання етніки (почасти — реліктової). Лірика в’язнів сумління й герметистів — це, власне, демонстрація відкритої (екстравертної) та прихованої (інтравертної) форм опору режиму — через притчу, казку, міф. Національна культура, явлена двома поетами у віршах, є споглядальною частиною їхньої європейськості, а тому втілена і в образах-домінантах, і в поясненнях, дещо схожих на екзегезу, витворює цілком андеґраундну притчевість. Тарас Мельничук і Василь Герасим’юк — це два гуцульські поети, які не просто запропонували читачам моделювання реальності на основі її екзотизації, а імплементувати як інструментарій боротьби проти тоталітаризму етнокоди, власне дивацтво й мольфарство, у формах авторських стоїчних позицій, а не лише задля вираження краси Карпат і Гуцульщини.