Українська література: історичний досвід і перспективи

Науковий журнал

№ 1 (2023)
Історія літератури

Культура української діаспори як засіб самопрезентації, збереження національної солідарності та національної ідентичності

https://doi.org/10.31652/3041-1084-2023-1-58-73
pdf
  • Світлана Лущій
Світлана Лущій
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
Біографія

Опубліковано 2023-10-18

Ключові слова

  • культура, діаспора, еміграція, національна ідентичність, національна солідарність, листи, художні твори

Авторське право (c) 2024 Світлана Лущій

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Як цитувати

Культура української діаспори як засіб самопрезентації, збереження національної солідарності та національної ідентичності. (2023). Українська література: історичний досвід і перспективи, 1, 58-73. https://doi.org/10.31652/3041-1084-2023-1-58-73
Crossref
Scopus
Google Scholar
Europe PMC

Анотація

Мистецтво української діаспори — важлива сторінка національної культури, яка потребує ґрунтовного дослідження. У статті розглядається розвиток культури української діаспори 1940‑1980-рр. З’ясовуються специфічні особливості культурного буття українців в умовах еміграції. Розглянуто невідомі чи маловідомі сторінки міжкультурних взаємин українців зі світовими митцями. Означено окремі аспекти цього культурного діалогу. Звернено увагу на співпрацю української та польської еміграції. Ця співпраця відіграла велику роль у примиренні обох народів. Тема дослідження надзвичайно актуальна. Адже мистецтво діаспори стало консолідуючим чинником, засобом національної самопрезентації українства. Досліджено роль культури діаспори у збереженні національної ідентичності. Доведено, що діячі діаспори прагнули заявити про себе культурою також і заради політичних цілей. Головна з них — вибороти незалежну Україну. На сьогодні саме національно-культурна ідеологія, витворена в умовах еміграції, може стати основою для формування нової ментальності українства, чинником національної солідарності. Художні твори українських письменників діаспори презентували українську націю в культурно-цивілізаційному просторі. Ідея культурної соборності розглянута також на прикладі мистецьких зв’язків між материковою Україною та діаспорою.

pdf

Завантаження

Дані завантажень поки не доступні.

Посилання

  1. Астаф’єв О. Європейський вимір української повоєнної еміграційної літератури. Біблія і культура. 2009. № 9. С. 171–177.
  2. Білоус-Гарасевич М. Ми не розлучались з тобою, Україно. Рецензії та листи на книжку. Київ : Аконіт, 2003. Т. 3. 320 с. (При цитуванні діаспорних видань повністю зберігається мова оригіналу).
  3. Богданова М. Літературна версія колективної пам’яті в мемуарній прозі діаспори: етнопсихологічний аспект. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету : серія: Філологічні науки: зб. наук. ст. / гол. ред. В. А. Зарва. Бердянськ : БДПУ, 2019. Вип. 19. С. 13–21. DOI: https://doi.org/10.31494/2412-933X-2019-1-9-13-21
  4. Вовк В. Проза. Київ : Родовід, 2001. 447 с.
  5. Вовк В. Україно, моя любове. Сучасність. 1970. Ч. 3 С. 93–106.
  6. Володимир Р. Манівцями. Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1989. 248 с.
  7. Єжи Ґедройць та українська еміґрація: листування 1950–1982 років; пер. з пол. та англ. / упорядкув., переднє слово і комент. Б. Бердиховської. Київ : Критика, 2008. 752 с.
  8. Жулинський М. Нація. Культура. Література. Національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури. Київ : Наукова думка, 2010. 557 с.
  9. Жулинський М. Слово на сторожі нації : літературно-критичні твори. Київ : Укр. письменник, 2015. 1016 с.
  10. Іван Багряний. Листування 1946–1963. Київ : Смолоскип, 2002. Т. 1. 706 с.
  11. Історія української еміграції: навч. Посібник. Б. Д. Лановик, Р. Т. Гром’як, М. В. Траф’як та ін. / за ред. Б. Д. Лановика. Київ : Вища школа, 1997. 520 с.
  12. Качуровський І. Покоління другої світової війни в літературі української діаспори. Кур’єр Кривбасу. 2002. Лютий. С. 120–134.
  13. Клен Ю. Думки на дозвіллі. Українські вісті. 1947. Ч. 84.
  14. Коцюбинська М. Листи і люди. Роздуми про епістолярну творчість. Київ : Дух і Літера, 2009. 584 с.
  15. Лист У. Самчука до П. Йосипишина від 10. 07. 1978 року. ІЛ. Ф. 195. Од. зб. 522. Арк. 1. (Цитуючи архівні матеріали, авторську орфографію залишаю незмінною, пунктуацію уніфікую за сучасним правописом).
  16. Лист В. Стуса до В. Вовк від 16 жовтня 1969 року. Не відлюбив свою тривогу ранню…Василь Стус — поет і людина: Спогади, статті, листи, поезії / упоряд. О. Ю. Орач. Київ : Укр. письменник, 1993. 400 с.
  17. Мазуркевич О. Зарубіжні фальсифікатори української літератури. Київ : Держ. вид-во художньої літератури, 1961. С. 157–186.
  18. МУР. Збірники літературно-мистецької проблематики. Збірник I. Мюнхен-Карльсфельд, 1946. 113 с.
  19. Самчук У. Юність Василя Шеремети. Рівне : Волинські обереги, 2005. 328 с.
  20. Сиваченко Г. Пророк не своєї вітчизни: Експатріантський «метароман» Володимира Винниченка: текст і контекст. Київ : Альтернативи, 2003. 280 с.
  21. Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. Харків : Фоліо, 1998. Т. 1. 607 с.
  22. Barka V. Le prince jaune. Traduit de l’ukrainien par Olga Jaworskyj. Preface de Piotr Rawicz. Callimard, 1981.