До питання про концептипоетичної творчості Володимира Забаштанського

Анотація

У статті окреслено концепти поетичної творчості Володимира Забаштанського, зокрема збірок: «Вага слова», «Віра в людину», «Жага життя», «Запах далини», «Моя вузькоколійка», «Найкревніша рідня», «Наказ каменярів», «Свічечкою слова», «Сині скелі». Літературознавча проблема концентрується на периферійному пласті поетикальних аспектів майстра слова, у висвітленні їхньої ідейно-художньої суті.

Особливу увагу звернено на концепти, що розглядаються крізь призму солярних мотивів: сонця, зір, неба,— художня реалізація яких спроєктовується на інтимний світ ліричного героя, розкриває художньо-публіцистичні інтенції та рефлексії, пов’язані з потребою усвідомлення своєї національної ідентичності. Концепти води й землі лише посилюють означений фактор, створюють передумови для окреслення творчої еволюції митця слова, позаяк конкретизують буттєві реалії малої батьківщини, вияскравлюють образ матері-України. Образ-концепт дерева набуває свого найвищого втілення в концепті дерева роду, в архетипі Світового Дерева, пов’язаного з образом матері, яка несе нове народження світу й відродження, оберігає, захищає український світ, сприяє його оновленню. Натомість концепт  полум’я і пов’язані з ним концептуальні образи «пожежа», «вогонь», «жарини» тощо мають значний контекстуальний потенціал реалізації. Особливо важливої ролі він набуває в аспекті трансформації у два наскрізні для української поезії образи — вогонь душі і вогонь слова, що актуалізувались наприкінці ХІХ ст.

Індустріальний ракурс свідомості загалом не характерний для художнього світу В. Забаштанського, проте він з’являється спорадично в 80-х ХХ століття, розкриваючись, зокрема, в образі-концепті метал; його ідейно-художня роль розкривається в мотиві сили — фізичної, психоемоційної, творчої, що є важливим фактором формування постаті автора на тлі доби.