ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ ВІННИЧЧИНИ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

Анотація

У статті на основі спеціальної літератури та архівних джерел розглянуто та проаналізовано передумови становлення хореографічного мистецтва Вінниччини на кінець ХІХ – початок ХХ ст. На основі аналізу історичних матеріалів кінця ХІХ – початку ХХ ст. та їх узагальнення висвітлено еволюцію хореографічного мистецтва Вінниччини. Доведено, що дослідження передумов розвитку хореографічної освіти на Вінниччині на початку ХХ століття свідчить, що формування національної хореографічної культури та підготовки молоді значною мірою залежало від соціокультурниз та політичних факторів. Зокрема, на цей процес впливали прилежність регіону до двох імперій, перебіг національно-визвольних рухів українського народу, а також вагома присутність митців іноземного походження в освітньому просторі України. Доведено, що 1910-ті роки стали періодом активних експериментів у сфері хореографічного мистецтва на теренах України. Пошук нових танцювальних форм, відмінних від класичної академічної пластики, суттєво вплинув на зміст і методику навчання як у загальноосвітніх закладах, так і в професійних школах хореографії.

Аналіз соціокультурних чинників становлення змісту та перших форм хореографічної підготовки на Вінниччині дозволив зробити висновок, що на початку 1920-х років були закладені основи двох підходів до навчання танцю у школах і студіях: як системи професійної підготовки танцівників; як засобу особистісного духовного та фізичного розвитку. Доведено, що у системі загальної освіти танець, поряд із музикою, співом і малюванням, розглядався як важливий елемент формування суспільних навичок вихованої людини. Водночас вивчення українського народного танцю залишалося малопредставленим у програмі хореографічних шкіл і студій.