КОНКУРСНО-ФЕСТИВАЛЬНА ПРАКТИКА НА ВІННИЧЧИНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ (2022-2024 рр.)

Анотація

У статті проаналізовано особливості проведення фестивалів та конкурсів у Вінницькій області в умовах воєнного стану, виявлення їхнього впливу на культурний розвиток регіону, збереження культурної спадщини і підтримки морального духу суспільства, а також адаптації культурної діяльності до нових екстремальних умов. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході, а також на застосуванні методів аналітичного, культурологічного, порівняльного, що сприяло комплексно висвітлити окреслену проблематику та отримати відповідні результати розвідки. Дослідження проводилось в умовах воєнного стану, що є новим соціальним і політичним контекстом для культурної діяльності регіону. Новизна статті полягає в аналізі механізмів адаптації культурно-мистецьких заходів, форматів і методів їхнього проведення в умовах війни, включаючи використання онлайн-форматів, гібридних моделей і нових методів забезпечення безпеки учасників. Приділено увагу тому, як фестивально-конкурсні заходи сприяють підтримці морального духу суспільства, сприяють згуртованості й збереженню національної ідентичності в кризовий час. У час небезпеки, якою стала війна, що її розпочала московія проти України, культурно-мистецькі заходи стали своєрідним символом і прикладом сили й незламності народу, віри в перемогу. Доведено, що одним із дієвих культурних інструментів став фестивально-конкурсний рух, що активно застосовували на Вінниччині. Попри складнощі об’єктивного характеру тут продовжили довоєнну традицію організації заходів різних рівнів і статусів ‒ від міжнародних до районних. Разом з тим, кількісно переважали події міжнародного й Всеукраїнського рівнів завдяки підтримці державних інституцій, громадських організацій, іноземних партнерів. З’ясовано, що на Вінниччини підтримували традицію організації музичних, хореографічних, фольклорних, театральних, літературно-мистецьких, фестивалів кіномистецтва, фестивалів національних культур, візуального мистецтва. З огляду на небезпеку, організатори змінювали формат заходів: пропонували дистанційні форми участі, змішані формати чи офлайн у нових безпечних локаціях. Зазнавали коригування програми подій: від зменшення заходів в межах проєкту до перевершення пропозицій, порівняно з довоєнним часом. Усі без винятку івенти мали національно-патріотичні ознаки: у гаслах, назвах подій, змісті програм, виступах учасників. Часто заходи оголошували благодійними, кошти спрямовували на підтримку армії. Статистика відвідувань культурно-мистецьких заходів і відгуки красномовно свідчила про важливість і доцільність їхнього проведення.