ГЕОГРАФІЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: QUO VADIS?
pdf

Ключові слова

географія, географічна освіта, географічні концепції, методологія географії, методика навчання географії

Як цитувати

ГЕОГРАФІЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: QUO VADIS?. (2022). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Теорія та методика навчання природничих наук, 2, 18-32. https://doi.org/10.31652/2786-5754-2022-2-18-32

Анотація

У статті розглянуто окремі проблеми, вирішення яких призведе до оновлення й підвищення якості географічної освіти в Україні. На основі багаторічного досвіду роботи в загальноосвітній та вищій школах з врахуванням світових трендів сучасної освіти і науки проаналізовано основні проблеми, які виникають при викладанні географічних дисциплін в Україні. З-поміж основних проблем, які перешкоджають ефективному викладанню географічних дисциплін, виокремлено: діалектичність класичних концепцій у географії, суперечлива географічна термінологія, невпорядкована і застаріла
топоніміка, однобічне представлення диференціації земної поверхні на географічних картах, некоректність «географічних рекордів», застарілий фізико-географічний аналіз України, недостатня популяризація регіональних досліджень України, надмірна діджитазація освітнього процесу тощо. Використано теоретичні методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення та порівняння. Матеріали отримано на основі поєднання результатів багаторічних польових досліджень ландшафтів України та емпіричного досвіду викладання географії у провідних закладах середньої та вищої освіти Вінницької, Житомирської й Черкаської областей. Виокремлення основних проблем викладання географії для школярів та студентів ґрунтується на
загальнонаукових систематичній, системній і модельній парадигмах. Новизна дослідження полягає в тому, що здійснено комплексний аналіз окремих проблем, які виникають при викладанні географії як у середній школі, так і в закладах вищої освіти. Практична значущість здобутих результатів зумовлена тим, що викладені авторами ідеї можуть стати у нагоді
представникам Міністерства освіти і науки України та стейкхолдерам освітніх програм для оптимізації географічної освіти в Україні.

pdf

Посилання

Звіт про діяльність Національної академії наук України у 2020 році. Київ, 2021. 593 с.

Шищенко П., Гавриленко О. Геоекологічна парадигма у вищій освіті України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Географія. Вип. 74, № 1. С. 18–23.

Олійник Я. Б., Шищенко П. Г. Болонський процес і географічна освіта в Україні. Укр. геогр. журн. 2006. № 1. С. 51–53.

Шуйський Ю. Д. Вища освіта в Україні: стан, проблеми, перспективи. Укр. геогр. журн. 2012. № 4. С. 66–69.

Муніч Н. В. Формування ландшафтознавчих понять у шкільній географічній освіті : автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.02. Київ, 2013. 21 с.

Смаль В. В. Західні географи про вищу географічну освіту: Досвід для України. Укр. геогр. журн. 2013. № 2. С. 67–72.

Руденко Л. Г., Багров М. В., Палієнко В. П., Черваньов І. Г. Участь географів в інноваційному розвитку України. Укр. геогр. журн. 2011. № 2. С. 3–10.

Руденко Л. Г., Маруняк Є. О., Черваньов І. Г. «Come On!» Географія: актуалізація на тлі світових трендів. Укр. геогр. журн. 2018. № 2. С. 17–25.

Багров Н. В. Парадигма современной географии: от ретроспекции к соционоосферному направлению. Укр. геогр. журн. 2011. № 2. С. 10–15.

Багров Н. В., Руденко Л. Г., Черванѐв И. Г. «Новая» география в украинских реалиях: миссия и тренды развития. Укр. геогр. журн. 2012. № 3. С. 11–18.

Сінна О. І., Черваньов І. Г. «Нова» географія в інформаційно-технологічну еру цивілізації (онлайн-роздуми на ГІС-форумі-2017 у Харкові). Укр. геогр. журн. 2017. № 2. С. 65–68.

Сонько С. П. Концепція стійкого розвитку та зміна парадигм у суспільній географії. Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія: Геологія, географія, екологія. 2004. № 620. С. 110–119.

Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство / за ред. П. Г. Шищенка. Київ, 2000. 464 с.

Географія. 6–9 кл. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, 2017. 77 с.

Половка С. Г. Від мобілізму через фіксизм до неомобілізму. Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Геологія. Географія. 2012. Т. 20, № 3/2. С. 108–113.

Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія. Київ, 2003. 480 с.

Олійник Я. Б., Федорищак Р. П., Шищенко П. Г. Загальне землезнавство. Київ, 2008. 342 с.

Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. Москва, 2004. 576 с.

Баландин Р. К. Ноосфера или техносфера. Вопросы философии. 2005. № 6. С. 107–116

Про ратифікацію Протоколу про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, підписаної у м. Києві 22 травня 2003 року: Закон України від 04.09.2009 р. № 1621-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1621-17#Text]

Міхелі С. В. Основи ландшафтознавства. Київ, 2002. 184 с.

Шищенко П. Г., Муніч Н. В. Фізична географія України. 8 кл. Київ, 2008. 240 с.

Пестушко В. Ю., Уварова Г. Ш., Довгань А. І. Географія. 8 кл. Харків, 2021. 304 с.

Гродзинський М. Д., Савицька О. В. Ландшафтознавство. Київ, 2008. 319 с.

Мильков Ф. Н. Общее землеведение. Москва, 1990. 335 с.

Денисик Г. І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. Вінниця, 1998. 242 с.

Денисик Г. І., Кізюн А. Г. Селитебні ландшафти: терміни і поняття, їх суть та правомірне використання. Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун‐т ім. М. Коцюбинського. Серія : Географія. 2011. Вип. 22. С. 4–9.

Денисик Г. І. Антропогенне ландшафтознавство. Частина І. Глобальне антропогенне ландшафтознавство. Вінниця, 2012. 306 с.

Денисик Г. І., Лаврик О. Д. Сучасні гідроніми Правобережної України та топонімічне значення долинно-річкових ландшафтно-технічних систем. Наукові записки Терноп. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: Географія. 2018. № 2. С. 4–15.

https://www.nationalgeographic.com/environment/article/theres-a-new-oceannow-can-you-name-all-five-southern-ocean

Ель Фадлі К.І. та ін. Оцінка всесвітньої метеорологічної організації передбачуваного світового рекорду екстремальної температури 58 С0 в Ель-Азізії, Лівія (13.09.1922 р.). Бюлетень Американського метеорологічного товариства 94 (2). 199–204.

Пестушко В. Ю., Уварова Г. Ш. Географія. 7 кл. Київ, 2015. 272 с.

Шульц А.Р., Парсонс Дж. Дж., Кріст Р.Е. (2021). Річка Амазонка. Британська енциклопедія URL: https://www.britannica.com/place/Amazon-River.

Біщоп В.С. та інші. Еверест. Британська енциклопедія. URL: https://www.britannica.com/place/Mount-Everest

Географія материків і океанів. 7 кл. Атлас. Київ, 2005. 48 с.

Бардах Дж. Е. Морган Дж. Р., Коттер Ч.Х. Тихий океан. Британська енциклопедія URL: https://www.britannica.com/place/Pacific-Ocean

Гарднер Дж. В., Армстронг А.А., Колдер Б.Р., Бодуан Дж. Отже, наскільки глибока Маріанська западина? Морська геодезія. 2014. 37 (1). 1–13.

ЗНО онлайн з географії. ЗНО-ОНЛАЙН. URL: https://zno.osvita.ua/geography/476/

Щодо уточненого місцезнаходження географічного центру України: Наказ Державного комітету природних ресурсів України від 20.05.2005 р. № 9. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0095617-05#Text]

Адаменко Т. Зміна клімату та сільське господарство в Україні: що варто знати фермерам? / за ред. Ю. Огаренко. Київ, 2019. 36 с.

Денисик Г. І. Лісополе України. Вінниця, 2001. 284 с.

Денисик Г.І. Сучасні природні зони України. Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун‐т ім. М. Коцюбинського. Серія : Географія. 2016. Вип. 28, № 1-2. С.5-9.

Денисик Г. І. Природнича географія Поділля. Вінниця, 2006. 180 с.

Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України. Київ, 2006. 511с.

Ігнатчук М., Христосова О. Українське географічне товариство у ЖДУ. Універсум. 2021. № 8. С. 2. URL: http://eprints.zu.edu.ua/33299/1/167_universum.pdf

Преображенский В. С. Новые вехи советской физической географии. Природа. 1967. № 8. С. 51–59.

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Авторське право (c) 2022 Григорій Денисик, Олександр Лаврик, Валентина Цимбалюк