ОРГАНІЗАЦІЯ ІГРОВОГО ПРОСТОРУ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті досліджуються теоретико-методологічні основи організації ігрового простору дітей дошкільного віку та його вплив на розвиток особистісного потенціалу. Ігровий простір розглядається як комплексна система умов, що поєднує соціальні, психологічні та предметно-просторові аспекти розвитку дитини, створює можливості для прояву самостійності, ініціативності, творчої активності та формування соціальних навичок. Показано, що якісно організований ігровий простір сприяє розвитку когнітивних здібностей, пізнавальної мотивації, емоційного інтелекту, моральних орієнтирів та самосвідомості дошкільників, впливає на розвиток індивідуальних можливостей дитини у різних сферах людського буття, формування внутрішньої свободи, самостійності та відповідальності у взаєминах із соціальним і природним середовищем. З’ясовано, що сучасна організація ігрового простору дошкільників має забезпечувати цілісний підхід до збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я дитини. Доведено, що реалізація дитиноцентрованого підходу у створенні ігрового простору передбачає не лише надання дитині можливості бути активним суб’єктом власної ігрової діяльності, а й моделювання умов, що стимулюють ініціативу, самовираження та усвідомлення власних можливостей. Представлено результати фокус-групового опитування вихователів закладів дошкільної освіти, яке засвідчило, що в реальній практиці організація ігрового простору часто не відповідає його потенціалу як засобу розвитку особистості; спостерігається обмежена варіативність діяльності дітей, недостатнє врахування індивідуальних потреб та активності дошкільників. Констатовано, що проектування ігрового простору є безперервним процесом і багаторівневою системою дій, спрямованих на створення рефлексивно-розвивального середовища в закладі дошкільної освіти, у якому дитина має можливість вільного вибору видів діяльності, переходу між ними, а також розвитку гнучкості, відкритості й партнерської взаємодії з дорослими й однолітками. Це створює можливість враховувати динаміку потреб дітей дошкільного віку у створенні якісного розвивального середовища та віднаходити оптимальні шляхи їх задоволення. Підкреслено необхідність врахування вікових, соціальних і психологічних особливостей дітей, а також зонування, мобільності та варіативності середовища закладу дошкільної освіти. Ігровий простір у межах сюжетно-рольових, образно-рольових та продуктивних ігор формує соціальні, комунікативні, емоційні та когнітивні компетентності, готує дітей до навчання в школі та сприяє їхній адаптації у соціальному середовищі. Визначено, що перспективними напрямами подальших досліджень є вивчення впливу якості ігрового простору на розвиток індивідуальних особливостей, пізнавальних та інтелектуальних здібностей, творчого потенціалу і креативності дошкільників, а також на їхню готовність до шкільного навчання та успішність адаптації.