Анотація
У статті наведено ґрунтовний теоретико-аналітичний аналіз взаємозв’язку між професійною ідентичністю та емоційним вигоранням серед психологів у сучасних умовах соціальної, професійної та екзистенційної невизначеності. Актуальність дослідження зумовлена глибокими трансформаційними процесами, що відбуваються в українському суспільстві внаслідок повномасштабної війни, тривалої соціальної напруги, зростання колективної тривоги та значного збільшення потреби населення у психологічній допомозі. У цих умовах фахівці допомагаючих професій, зокрема психологи, опиняються в ситуації хронічного професійного перевантаження, що суттєво впливає як на їхній психоемоційний стан, так і на якість професійної діяльності.
У цій роботі емоційне вигорання розглядається як багатовимірне психологічне явище, що формується під впливом тривалого професійного стресу та проявляється через емоційне виснаження, деперсоналізацію та зниження професійної результативності. Особлива увага приділяється сучасним підходам до розуміння вигорання, які включають феномени супутньої травматизації, морального стресу та синдрому виснаження співчуття, що є особливо характерними для роботи психологів, які займаються травматичними переживаннями, кризовими подіями та наслідками війни.
Професійна ідентичність у рамках даного дослідження визначається як інтегративний психологічний конструкт, що поєднує систему професійних цінностей, самосприйняття як фахівця, усвідомлення професійних ролей, внутрішню мотивацію, етичну відповідальність та відчуття значущості власної діяльності. Теоретичну основу аналізу становлять класичні концепції ідентичності (Е. Еріксон, Дж. Е. Марсія), а також сучасні підходи до професійного розвитку особистості (М. Л. Савікас), які розглядають ідентичність як динамічний процес, що постійно трансформується під впливом життєвих подій та професійного середовища.
У статті узагальнено результати сучасних зарубіжних та вітчизняних досліджень, які підтверджують існування тісного та двостороннього зв’язку між професійною ідентичністю та емоційним вигоранням. Показано, що сформована, цілісна професійна ідентичність є важливим психологічним ресурсом, який забезпечує стійкість до стресу, підтримує мотивацію до професійної діяльності та сприяє ефективній адаптації в умовах невизначеності. Водночас нестабільна, суперечлива або неповна професійна ідентичність значно підвищує ризик емоційного вигорання, втрати сенсу професійної діяльності та професійної дезадаптації.
Особлива увага приділяється тому, що емоційне вигорання має не лише наслідковий, а й деструктивний вплив на професійну ідентичність: тривале емоційне виснаження поступово призводить до розмиття професійного «я», зниження самооцінки професійної компетентності, втрати приналежності до професії та втрати внутрішньої цінності своєї праці. Таким чином, утворюється замкнуте коло, в якому слабкість професійної ідентичності посилює вигорання, а вигорання, у свою чергу, поглиблює кризу ідентичності.
У статті обґрунтовується необхідність переходу від суто симптомоорієнтованих підходів до профілактики емоційного вигорання до цілісних психопрофілактичних моделей, спрямованих на розвиток професійної самосвідомості, рефлексії, ціннісно-семантичної сфери та внутрішніх ресурсів психолога. Результати дослідження можуть бути використані у професійній підготовці майбутніх психологів, у системі супервізійної та інтервізійної підтримки, а також у розробці програм психологічної підтримки фахівців, які працюють в умовах кризи, війни та соціальної нестабільності.
Таким чином, аналіз сприяє глибшому науковому розумінню психологічних механізмів професійної резистентності та створює теоретичну основу для формування ефективних стратегій збереження психічного здоров’я психологів у сучасних умовах невизначеності.
Посилання
Melnyk, O.Є. (2024). Osoblyvosti emotsiinoho vyhorannia psykholohiv-volonteriv v umovakh suspilnoi kryzy. Naukovyi visnyk KHPU: Psykholohichni nauky, 78(3), 42–49.
Rusanovskyi, S.M. (2023). Profesijna identychnist psykholoha yak chynnyk yogo adaptatsii do profesijnoho stresu. Psykholohiia i osobystist, 2(16), 55–63.
Shakhov, I.A. (2022). Kryza profesiinoi identychnosti u studentiv-psykholohiv: psykholohichni zasady podolannia. Visnyk VSPU. Ser.: Psykholohiia, 21(1), 70–78.
Maslach, C., & Leiter, M.P. (2016). Burnout: The Cost of Caring. Cambridge: Malor Books.
Marcia, J.E. (1980). Identity in adolescence. In: J. Adelson (Ed.), Handbook of Adolescent Psychology (pp. 159–187). New York: Wiley.
Liashch, O., Liashch, Y. (2024). Group psychological and therapeutic assistance in the context of contemporary challenges. Personality and Environmental Problems, 3 (3), 88-95.
Figley, C.R. (1995). Compassion Fatigue: Coping with Secondary Traumatic Stress Disorder in Those Who Treat the Traumatized. New York: Brunner/Mazel.
Van den Berg, T.I.J., Bakker, A.B., Ten Cate, T.J. (2006). Professional identity and burnout among medical residents. Medical Education, 40(6), 594–600.
Peeples, A.D. (2001). Psychological empowerment, professional identity, and burnout among human service professionals. Journal of Human Behavior in the Social Environment, 3(4), 39–57.
Zhdanevych, I.V., Holovko, N.M. (2022). Kryza profesiinoi identychnosti psykholohiv v umovakh sotsialnoi nestabilnosti. Problemy suchasnoi psykholohii, 59, 115–123.
Kozak, Y., & Lytvynenko, O. (2023). Profesijna identychnist yak resurs znyzhennia emotsiinoho vyhorannia u praktykuiuchykh psykholohiv. Psykholohichnyi zhurnal, 3(10), 92–100.
Freudenberger, H.J. (1974). Staff burn-out. Journal of Social Issues, 30(1), 159–165.
Savickas, M.L. (2005). The theory and practice of career construction. In S.D. Brown & R.W. Lent (Eds.), Career Development and Counseling: Putting Theory and Research to Work (pp. 42–70). Hoboken: John Wiley & Sons.

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Ярослав Лящ
