МІЖВІДОМЧА ВЗАЄМОДІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ: ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ

Анотація

У статті досліджено сутність міжвідомчої взаємодії правоохоронних органів у сфері забезпечення державної безпеки як державноуправлінського та організаційно-правового явища. Обґрунтовано, що сучасний характер загроз державній безпеці, зокрема розвідувально-підривна, диверсійна, терористична, кібернетична та організована злочинна діяльність, зумовлює необхідність узгодженого використання повноважень, ресурсів і спроможностей різних державних органів. Проаналізовано положення законодавства України, стратегічних документів і наукові підходи до розуміння понять «взаємодія», «співробітництво» та «координація». Встановлено, що міжвідомча взаємодія не може зводитися лише до інформаційного обміну, проведення спільних нарад або виконання взаємних доручень, оскільки охоплює повний цикл формування та реалізації спільних управлінських рішень. Сформульовано авторське визначення міжвідомчої взаємодії правоохоронних органів у сфері забезпечення державної безпеки як заснованого на законі, організаційно та процедурно впорядкованого процесу узгодженої спільної діяльності організаційно відокремлених суб’єктів, спрямованої на своєчасне виявлення, попередження, припинення й нейтралізацію загроз державній безпеці. Виокремлено основні ознаки такої взаємодії: спеціальний суб’єктний склад, компетенційна самостійність учасників, правова зумовленість, процедурна впорядкованість, спільна безпекова мета, узгодженість рішень і дій, системність, інформаційно-аналітична взаємозалежність, інтегроване використання ресурсів, спрямованість на синергетичний результат, підзвітність, відповідальність і дотримання верховенства права. Зроблено висновок, що міжвідомча взаємодія є необхідною умовою інституційної спроможності правоохоронної системи та ефективності публічного управління у сфері державної безпеки.