Опубліковано
2025-03-15
Ключові слова
- стрибок у довжину, маса тіла, довжина тіла, антропометричні показники, модель
Анотація
Актуальність. Розширення знань щодо антропометричних особливостей кваліфікованих стрибунів у довжину виявляється винятково актуальним як стосовно науки, так і практики та потребує подальшого вивчення. Мета дослідження. Визначення антропометричних особливостей кваліфікованих стрибунів у довжину як важливого чинника вдосконалення технічної майстерності.
Матеріали та методи дослідження. Методи: теоретичний аналіз і узагальнення джерел науково-методичної літератури, даних мережі Інтернет; аналіз статистичних даних (спортивний результат, маса та довжина тіла); моделювання; статистичний аналіз. Визначали масу та довжину тіла найсильніших стрибунів у довжину з моменту реєстрації світових рекордів і кращих за рейтингом спортсменів 2024 р. (n = 30), чемпіонів і призерів Ігор Олімпіад 1988–2024 рр. (n = 30), українських стрибунів у довжину різної кваліфікації – майстрів спорту міжнародного класу (МСМК, n = 30), майстрів спорту України (МСУ, n = 50). На основі отриманих даних розробляли узагальнені, групові моделі, які порівнювалися з індивідуальними значеннями довжини та маси тіла.
Результати дослідження. Середні показники довжини тіла найсильніших стрибунів у довжину, зокрема переможців і призерів Олімпійських ігор (n = 58), становлять 1,85 м (S = 0,04 м), а маси тіла (n=36) – 76,42 кг (S = 6,59 кг). Дослідження показало, що серед майстрів спорту міжнародного класу (n = 30) та майстрів спорту України (n = 50) немає статистично значущих відмінностей у довжині тіла ( = 1,83, S = 0,06 м) та масі тіла ( = 74,33, S = 7,11 кг і = 75,54, S = 6,87 кг відповідно, р>0,05). Визначені антропометричні характеристики провідних спортсменів світу та України дозволили створювати узагальнені та групові моделі, що дають змогу порівнювати їх із індивідуальними антропометричними показниками спортсменів.
Висновки. Розроблено узагальнені моделі, що характеризують основні антропометричні показники великої групи стрибунів у довжину, й носять усереднений характер. Порівняння індивідуальних антропометричних показників спортсменів із узагальненою моделлю показало значні відхилення від середніх значень. Це підтверджує необхідність індивідуального підходу до вдосконалення технічної майстерності спортсменів з урахуванням їхніх антропометричних особливостей.
Посилання
- Бобровник, В. І., & Козлова, О. К. (2023). Стрибок у довжину. У В. І. Бобровника, С. П. Совенка, & А. В. Колота (Ред.), Легка атлетика: теорія та методика тренерської діяльності: підручник (у 2 кн., с. 9–53). Київ: Олімпійська література.
- Кутек, Т. Б., Ахметов, Р. Ф., Скалій, Т. В., Шаверський, В. К., & Толкач, В. П. (2020). Інформативність антропометричних і технічних параметрів спортсменів. Фізична культура, спорт та здоров’я нації, (10), 76–83.
- Козлова, О. К., & Ван Вей. (2020). Удосконалення технічної майстерності кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються у стрибку у довжину. Теорія і методика фізичного виховання і спорту, (1), 9–14.
- Платонов, В. М. (2021). Сучасна система спортивного тренування. К.: Перша друкарня.
- Granić, D., & Pavlović, R. (2023). Anthropological profile of long jumpers: Differences between Olympic Games finalists. Turkish Journal of Kinesiology, 8(3), 73–82.
- Kozlova, E., Wang, W., & Kozlov, K. (2020). Individual peculiarities of long jump technique of skilled athletes. Journal of Physical Education and Sport, 20, 408–412.
- Kruger, A., & Pienaar, A. (2009). Anthropometric, physical and motor performance determinants of sprinting and long jump in 10–15 year old boys from disadvantaged communities in South Africa. Journal for Research in Sport, Physical Education and Recreation, 31(2), 69–81.
- Pavlović, R. (2012). The morphological status of the finalist in jumping disciplines at the Beijing Olympics. Sport Science, 5(2), 43–48.
- Pavlović, R., Kozina, Z., & Simeonov, A. (2022). Long jump: Are body height and body weight good predictors of performance in elite jumpers? Slovak Journal of Sport Science, 8(2), 27–38. https://doi.org/10.24040/sjss.2022.8.2.27-38
- Pavlović, R., Radić, Z., Simeonov, A., Idrizović, K., Raković, A., & Tošić, J. (2013). Differences in anthropological space of jumpers finalists of the Beijing Olympics. Research in Physical Education, Sport and Health, 2(2), 63–71.
- Singh, K. (2010). Anthropometric measurements, body composition and somatotyping of high jumpers. Brazilian Journal of Biomotricity, 4(4), 266–271.
- Sulejmani, B., Ismaili, H., Ademi, A., & Iseni, A. (2023). The influence of anthropometric characteristics and speed on long jump performance. Research in Kinesiology, 50(2), 43–46.
- Uzomba, G. C., Fuchs, P. X., Cortis, C., & Fusco, A. (2025). Sex differences and the relationship between athlete anthropometrics and long jump performance at national elite level. Journal of Functional Morphology and Kinesiology, 10(1), 78. https://doi.org/10.3390/jfmk10010078
- Thompson, P. (2009). Introduction to coaching theory. IAAF.
- Tiwana, P. K. (2013). A comparative study of anthropometric measurements, physique and body composition of interversity level jumper girls. International Journal of Scientific and Research Publications, 3(4), 2–8.