Формування мотивації до успіху в здобувачів вищої освіти у процесі занять з фізичного виховання та спорту

Анотація

Актуальність. Навчаючись в університеті здобувачі прагнуть досягнути своєї професійної мети, тому формування у них позитивної мотивації є фундаментальною основою сучасної вищої освіти. Вважаємо, що вивчення механізмів формування мотивації до успіху й уникнення невдачі у процесі занять фізичним вихованням і спортом здобувачів вищої освіти є актуальним і важливим завданням, що має практичну та теоретичну значущість. Мета дослідження – визначити, проаналізувати та порівняти показники мотивації до успіху здобувачів освіти, які мають різне відношення до спортивної діяльності. Матеріал та методи дослідження. Для проведення дослідження ми використали анкетування за методикою Т. Елерс «Діагностика мотивації до успіху та до уникнення невдач». Отримані результати були математично опрацьовані та проаналізовані відносно наявних даних інших дослідників.

В опитуванні брали участь кваліфіковані спортсмени факультету фізичного виховання і спорту (n = 48), стаж занять спортом від 6 до 15 років (кваліфікація І розряд, КМС, МСУ); студенти педагогічних спеціальностей факультативних груп з ігрових (n = 70) та індивідуальних видів спорту (n = 24), стаж занять спортом до 5 років; здобувачі освіти, що не виявили бажання займатися фізичним вихованням у межах факультативних занять (n = 34).

Результати дослідження. серед здобувачів вищої освіти факультету фізичного виховання та спорту визначена найбільша частка (81,3 %) тих, у кого діагностувалася надія на успіх. Водночас, у жодного з них не виявлена мотивація на невдачу та навіть певна тенденція на невдачу. Менша частина студентів факультативних груп ігрових команд має надію на успіх (45,7 %), у той час, як представники індивідуальних видів спорту мають більшу впевненість у своєму успіху (62,5 %). Тенденція мотивації до успіху серед спортсменів ігрових видів спорту спостерігалася у 25,7 %, у здобувачів освіти, які займаються індивідуальними видами така частка майже вдвічі менше – 12,5 %. Таким чином, загалом майже однакова частка здобувачів у цих групах спорту мають позитивну мотивацію (71,4 % – з ігрових видів спорту; 75 % – з індивідуальних). Серед здобувачів, які не займаються в факультативних групах, у 29,4 % визначена надія на успіх, у 8,8 % –  тенденція мотивації на успіх, у 14,7 % –  тенденція мотивації на невдачу, у інших 11,8 % – боязнь невдачі. Висновки. За результатами нашого дослідження виявлено, що чим вищий рівень спортивної майстерності, тим нижче рівень негативної мотивації, що логічно призводить до висновку про важливу роль занять фізичною культурою та спортом у формуванні особистості майбутнього педагогічного фахівця.