УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНИКИ - ФУНДАТОРИ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ПРОФЕСІЙНО - МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ (ХІХ - ХХ СТ.)

Анотація

У публікації на основі вивчення біографічних та автобіографічних відомостей охарактеризовано освітню, професійну художню, просвітницьку діяльність українських художників середини ХІХ - початку ХХ ст. Представлено аналіз ролі митців як активних учасників національного, культурного, інтелектуального й соціального життя українського суспільства. Авторкою було досліджено не лише мистецьку спадщину художників, але й їх багатогранну діяльність, яка охплювала просвітницькі, публіцистичні, освітні, організаційні сфери. У статті висвітлено теоретичні положення про просвітницьку діяльність українських художників, які проілюстровані конкретними прикладами їх досвіду й впливу на стан громадськості та освіти професійної й загальної на території України в період ХІХ - ХХ ст. Авторка зачіпає проблеми спрямування інтелігенції середини ХІХ - початку ХХ ст. на розвиток української культури та освіти; висвітлює біографічні та автобіографічні відомості про українських художників ХІХ - ХХ ст.; розкриває роль просвітницької діяльності українських художників, їх вплив на формування громадської думки; акцентує увагу на взаємозв’язок між мистецькою активністю з освітньо - педагогічною практикою, організацією художніх гуртків, шкіл, створенням студій та участю в культурно - освітніх товариствах. Їхня педагогічна робота у школах, училищах, академіях, сприяла становленню плеяди відомих українських митців та місткинь, які продовжували здійснювати національну мистецьку й просвітницьку традицію своїх попередників. У роботі також висвітлено проблему самоідентифікації українських художників як просвітителів та громадських діячів, оскільки мистецтво розглядається як потужний інструмент для впливу та формування громадської думки, засіб трансляції ідеї народного відродження, соціального й культурного оновлення держави. Художники зайняли позицію не лише творців естетичних цінностей, але й провідників національної ідеї, фундаторів інтелектуального простору, здатного об’єднувати суспільство навколо єдиних ідейних цінностей. Публікація актуалізує необхідність осмислення спадщини українських художників середини ХІХ - початку ХХ століття не лише як митців, але й як видатних діячів просвітництва, які своєю працею сприяли становленню національної ідентичності.