Особливості фізичної підготовленості юних спортсменів, які спеціалізуються в рукопашному бою з різними типами постави

Анотація

У структурі багаторічної підготовки важливе значення має початковий етап, основними завданнями якого є: зміцнення здоров’я дітей, різнобічна фізична підготовка, усунення недоліків рівня фізичного розвитку, навчання техніці обраного виду спорту і техніці різних допоміжних і спеціально-підготовчих вправ. Мета статті полягає у визначенні особливостей фізичної підготовленості юних спортсменів, які спеціалізуються у рукопашному бою. Методи: у роботі використано теоретичний аналіз і узагальнення спеціальної науково-методичної літератури, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Результати. З огляду на вікові норми виконання тестів можна зробити висновок про те, що у більшості спортсменів віком 8-9 років і 9-10 років виявлений середній або задовільний рівень фізичної підготовленості. Тільки окремі спортсмени були здатні досягти відмінних результатів. І це, зазвичай, спортсмени, постава яких є нормальною та за оцінюванням її біогеометричного профілю має високий статус. Спортсмени з нормальною поставою, які за оцінюванням потрапили до зони ризику її порушення, виконували тести переважно на достатньому рівні. Лише у деяких випадках є високі результати за нахилом тулубу та частка з них – низькі за двома іншими тестами. Більшість спортсменів із порушеною поставою різних типів демонстрували задовільний рівень фізичної підготовленості. Висновки. Встановлено, що спортсмени у віці 9-10 років мали вищий рівень м'язової сили та витривалості, а у віці 8-9 років виявилися більш гнучкими, проте ці тенденції відповідають віковим нормам щодо фізичної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються у рукопашному бою. Визначено відмінності між спортсменами з нормальною поставою та тими, у кого знайдено порушення постави певного типу, сутність яких полягає в значно кращій фізичній підготовленості перших, порівняно з усіма іншими, незалежно від того, про який тип порушення йдеться. Встановлено, що фізична підготовленість спортсменів із високим і середнім рівнями стану біогеометричного профілю постави є вищою, ніж у тих, у кого цей рівень є низьким.