ОСОБЛИВОСТІ БІОГЕОМЕТРИЧНОГО ПРОФІЛЮ НОРМАЛЬНОЇ ПОСТАВИ СПОРТСМЕНІВ 8–9 РОКІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ В РУКОПАШНОМУ БОЮ

Анотація

Анотація. Неправильна постава та м'язовий дисбаланс негативно впливають на ефективність тренувального процесу (відпрацювання технічних елементів, збільшення навантаження, підвищення результату). Функціональні порушення опорно-рухового апарату знижують функціональні можливості серцево-судинної, дихальної, травної та нервової систем, а також адаптаційні здібності організму та навпаки. Мета статті  полягає у визначені особливостей біогеометричного профілю постави спортсменів 8–9 років з нормальною поставою. Методи: у роботі використано теоретичний аналіз і узагальнення спеціальної науково-методичної літератури, візуальний скринінг стану біогеометричного профілю постави юних спортсменів передбачав орієнтацію на трибальну систему та залучення методу порівняння індивідуальної постави на фотограмі, методи математичної статистики. Результати роботи. Встановлено, що значущі відмінності між спортсменами з нормальною поставою, які за оцінкою мають середній рівень стану біогеометричного профілю постави, через що потрапляють до зони ризику її порушення, та такими, у кого цей рівень є високим, полягають у вираженості сімох діагностичних показників. Це показники поперекового лордозу, положення кісток тазу, трикутників талії, симетричності нижніх кутів лопаток, профілю постави у сагітальній, у фронтальній площині та рівня стану біогеометричного профілю постави в цілому. З цих даних отримуємо додаткову інформацію про те, що спортсмена з нормальною поставою можна віднести до певної зони ризику порушення постави в 8-9 років, передусім за показниками у фронтальній площині (положенням кісток тазу, трикутників талії, симетричності нижніх кутів лопаток). Крім того, порівняно з спортсменами з нормальною поставою, які мають високі оцінки за її діагностикою, у таких спортсменів відзначається більше відхилення за показниками поперекового лордозу в сагітальній площині. Тобто, в них діагностується менша стабільність і

погіршена асиметрія тіла, що може впливати на загальний розвиток та функціональність опорно-рухового апарату.

Висновки. Виявлені відмінності можуть бути ознаками певного дисбалансу у розвитку м'язово-суглобової системи юних спортсменів, які потребують уваги та можливо корекції через спеціальні програми.