СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНО АКТИВНОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В КНР

Анотація

Актуальність теми дослідження. Розроблений в КНР Глобальний план дій ВООЗ щодо фізичної активності на 2018- 2030 рр. визначає стратегічні цілі щодо скорочення часу, проведеного молоддю в бездіяльності Мета. Охарактеризувати напрями реформування китайської системи фізичного виховання та вирішення проблем, пов’язаних із недостатньою фізичною активністю молоді в школах і важливістю впровадження покращених шкільних програм фізкультури для сприяння здоров’ю нації. Методи дослідження. Ретроспективний і порівняльноісторичний методи; узагальнення інформаційних ресурсів мережі Інтернет щодо історії розвитку фізичного виховання молоді в Китаї. Результати. В початкових і середніх школах існує серйозна нестача вчителів фізкультури, що різко контрастує з вимогою уряду збільшити курси і заняття з фізичного виховання та здоров’я. Тому в майбутньому КНР необхідно змінити концепції та зосередитися на підготовці саме вчителів фізичної культури. Висновки. Китай стикається зі значними проблемами охорони здоров’я, пов’язаними з соціальними та демографічними змінами та зміною способу життя. Особливе занепокоєння у сфері охорони здоров’я викликає збільшення рівня надмірної ваги й ожиріння серед молоді в країні в поєднанні з низьким рівнем поширеності підлітків, які дотримуються рекомендованих рівнів фізичної активності. Прогрес сучасних технологій (Інтернет, смартфони, відеоігри) суттєво зменшили час, який китайські школярі проводять, займаючись на ігрових майданчиках і в громадських спортивних залах. Обмежений доступ до шкільних і громадських ресурсів, особливо в сільській місцевості, ще більше зменшує можливості дітей займатися фізичною культурою та брати участь у інших сучасних і традиційних спортивних заходах. Реформування китайської системи фізичного виховання молоді для вирішення проблем, пов’язаних із недостатньою фізичною активністю в школах, включає: зменшення академічного навантаження, що відчувають учні та збільшення часу на фізкультуру; реформування поточної програми фізкультури з наголосом на збільшенні часу протягом навчання у школі; створення всередині школи можливостей для участі учнів у заняттях спортом і фізичною культурою; інтеграція проблеми фізичного виховання молоді до загальної оцінки якості шкіл у Китаї.