СУТНІСНЕ НАПОВНЕННЯ ТА СТРУКТУРНІ СКЛАДОВІ ПОНЯТТЯ «ІНШОМОВНА ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У СУЧАСНІЙ ПАРАДИГМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу сутнісного наповнення та структурних компонентів поняття «лінгвокраїнознавча компетентність» у контексті сучасної парадигми вищої освіти. Обґрунтовано, що мовна компетентність неможлива без культурного фону, а міжкультурна комунікація потребує не лише знання граматики чи лексики, але й глибокого розуміння історичних, соціальних і культурних особливостей інших народів. Проведено огляд вітчизняної та зарубіжної літератури, що висвітлює різні трактування лінгвокраїнознавства, його зв’язки з лексикою, етнолінгвістикою, фразеологією, культурознавством. Визначено основні структурні компоненти лінгвокраїнознавчої компетентності: змістовий (країнознавчі, фонові, лінгвістичні знання), операційний (уміння і навички мовленнєвих і немовленнєвих комунікаційних дій), комунікативний (інтерпретація культурознавчої інформації, адекватне реагування у різних соціокультурних ситуаціях). У статті доведено, що розвиток такої компетентності є ключовим для компетентнісного підходу у вищій освіті, сприяє формуванню здобувача, здатного до повноцінної міжкультурної взаємодії, критичного мислення та культурної рефлексії. Аналіз переконує, що хоча існують різні підходи до визначення та структури лінгвокраїнознавчої компетентності, усе більшу увагу слід приділяти методам її формування через автентичні матеріали, міжкультурно орієнтовані завдання й інтерактивні форми навчання.