ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ОСОБИСТІСНОГО ВІДЧУЖЕННЯ

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз феномену особистісного відчуження в осіб похилого віку та обґрунтовано можливості творчої діяльності як засобу його психологічного подолання. Актуальність дослідження визначається зростанням частки людей старшого віку у структурі населення та поширенням психосоціальних проблем, пов’язаних із самотністю, втратою соціальних ролей і зниженням відчуття власної значущості. Особистісне відчуження у старості трактується як складний психологічний стан, що проявляється у зниженні рівня самоприйняття, емоційній відстороненості та ослабленні міжособистісних зв’язків. На основі міждисциплінарного огляду філософських, соціологічних і психологічних джерел визначено основні детермінанти цього явища: соціальну ізоляцію, когнітивний спад і екзистенційні переживання, пов’язані з усвідомленням кінцівки життя.

Доведено, що творча активність — як індивідуальна, так і колективна — виступає адаптивним і компенсаторним ресурсом, який сприяє відновленню цілісності «Я» та посиленню суб’єктивного відчуття життєвої енергії. Механізми цього впливу розглянуто через призму концепцій самоактуалізації (А. Маслоу), індивідуації (К. Юнг) та екзистенційної творчості (Е. Фромм). Залучення людей похилого віку до різних видів творчої діяльності (арт-терапія, музика, літературна творчість, декоративно-ужиткове мистецтво) сприяє емоційній виразності, соціальній інтеграції та відновленню сенсу життя. У статті підкреслено, що творчість виступає не лише розважальним або терапевтичним методом, а й формою екзистенційної підтримки, яка допомагає долати відчуження, зберігати ідентичність і підтримувати психічне благополуччя у пізній дорослості.