ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ВОЛОНТЕРІВ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних особливостей стресостійкості волонтерів у період воєнного стану. Розкрито сутність стресостійкості як інтегративної особистісної властивості, що забезпечує здатність індивіда ефективно функціонувати, зберігати емоційну рівновагу та адаптуватися до впливу стресогенних чинників. Наголошується, що волонтерська діяльність у сучасних умовах супроводжується значними психоемоційними навантаженнями, необхідністю швидкого прийняття рішень і постійною взаємодією з людьми, які перебувають у кризових ситуаціях, що підвищує ризики емоційного виснаження. Стресостійкість визначається як провідний чинник психологічного благополуччя волонтерів, тісно пов’язаний із когнітивною гнучкістю, емоційною саморегуляцією, рівнем самодовіри, соціальною підтримкою та здатністю до позитивного переосмислення складних життєвих обставин. Узагальнено наукові підходи до розуміння феномену стресостійкості та наведено результати емпіричного аналізу її структурних компонентів і рівнів вираженості серед волонтерів, залучених до гуманітарної діяльності під час воєнного стану. Встановлено, що більшість досліджуваних характеризується середнім рівнем стресостійкості, що свідчить про достатній потенціал адаптації до напружених соціально-психологічних умов. Виявлено позитивний зв’язок між показниками стресостійкості, копінг-стратегіями «концентрація на емоціях і їх активне вираження», «використання заспокійливих засобів» та рівнем довіри до світу. Кореляційний аналіз виявив певну суперечливість копінг-механізмів: поряд із конструктивними способами подолання напруження деякі волонтери застосовують неадаптивні стратегії емоційної регуляції, що свідчить про потребу у розвитку психологічних навичок самоконтролю. Позитивний зв’язок між рівнем стресостійкості та довірою до світу засвідчує, що оптимістичне сприйняття соціальної реальності виконує функцію внутрішнього психологічного ресурсу, який підвищує адаптивність особистості та знижує рівень тривожності. Така довіра сприяє формуванню впевненості, внутрішньої стабільності й стійкості до дії кризових факторів. Отримані результати акцентують на необхідності організації системної психологічної підтримки волонтерів, орієнтованої на формування навичок емоційної саморегуляції, розвитку самодовіри та підвищення психологічної стійкості. Формування стресостійкості розглядається як багатовимірний процес, що інтегрує когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти й забезпечує збереження психологічного здоров’я та ефективності діяльності волонтерів у період воєнного стану.