САМООЦІНКА ПІДЛІТКІВ У СИСТЕМІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЕМПІРИЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

Мета роботи. Дослідження взаємозв’язку між самооцінкою, рівнем тривожності та особливостями стосунків між дитиною та батьками у підлітковому віці. Методологія. Методологічною основою дослідження стали положення гуманістичного, особистісно-орієнтованого, системного та діяльнісного підходів до розвитку особистості. Теоретичною основою стали концепції розвитку самооцінки, емоційної сфери та сімейної взаємодії. У дослідженні використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичні — аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел для вивчення сутності самооцінки, її структури, функцій та факторів формування; емпіричні — включали організацію та проведення психодіагностичного дослідження з використанням стандартизованих опитувальників: методика діагностики самооцінки особистості С. А. Будассі, опитувальник «Поведінка батьків та ставлення підлітків до них» Е. Шафера, шкала тривожності К. Д. Спілбергера — Ю. Л. Ханіна (State–Trait Anxiety Inventory — STAI); статистично-математичний — статистичний аналіз вибірки, кореляційний аналіз із використанням критерію Пірсона. Наукова новизна. Вперше було всебічно досліджено взаємозв’язок між самооцінкою, особистісною та ситуативною тривожністю та особливостями взаємовідносин між дитиною та батьками в контексті психокорекції проблем особистості підлітків; визначено стилі сімейного виховання, які можуть виступати як ресурсами, так і факторами ризику розвитку проблем особистості; Обґрунтовано доцільність застосування комплексних психокорекційних програм, спрямованих на формування адекватної самооцінки, емоційної саморегуляції та конструктивної взаємодії між батьками та підлітками як засобу профілактики поведінкових розладів. Висновки. Результати дослідження підтвердили наявність значущого взаємозв’язку між характеристиками стилів сімейного виховання, емоційним станом підлітків та їх самооцінкою. Отримані емпіричні дані не тільки дають змогу глибше зрозуміти механізми формування самосприйняття, але й можуть бути використані для розробки психокорекційних програм, спрямованих на формування здорової самооцінки, зниження тривожності та поліпшення якості сімейної взаємодії. Крім того, на основі аналізу результатів надано практичні рекомендації щодо підвищення самооцінки. Зокрема, це стосується формування навичок емоційної саморегуляції, розвитку усвідомлення власних сильних сторін, корекції нереалістичних уявлень про себе та поліпшення спілкування з батьками та однолітками. Особлива увага приділяється важливості створення позитивного соціально-психологічного клімату в сім’ї, що сприяє формуванню впевненості в собі, психологічної стабільності та самооцінки. Запропоновані рекомендації можуть бути використані психологами, вчителями та батьками у роботі з підлітками для підтримки їхнього емоційного благополуччя та особистісного розвитку.