Структурно-функціональна модель впливу антропогенного забруднення на особистість

Анотація

У звя’ку із воєнними діями на території України значно підвищився ризик виникнення техногенних катастроф, наслідки яких впливатимуть на все населення планети. Постійні ракетні обстріли, руйнування ГЕС, ТЕС, постійні загрози пошкодженняя АЕС – ставлять під ризик не лише фізичне здоров’я людей, алей й психічне та психологічне. Дослідження вітчизняних науковців демонструють наслідки впливу ядерної Чорнобильської катастрофи на психічне здоров’я населення: Л.Крижанівська, А.Чуприков, Е.Горбань, Е.Хомська, В.Краснов та інші.

У науковій статті було представлено структурно-функціональну модель впливу антропогенного забруднення на особистість. Що розкривається у взаємодії системи людина-природа. Опорними структурами спроєктованої моделі стали: структура соціоекосистеми Г.Бачинського,  чотиривимірна структура особистості Рибалки-Шевцова та структурно-функціональна модель психологічних механізмів соціальної адаптації   молоді з порушеннями опорно-рухового апарату І.Чухрій, А.Шевцова.

Центральною складовою зазначеної моделі є соціоекосистеми, як територіальна соціоприродня саморегулятивна система, динамічна рівновага якої повинна забезпечуватися людським суспільством.  Це надзвичайно складна система, що складається із підсистем: соціоально-економічної та природної підсистем.

В свою чергу соціально-економічна підсистема складається із підсистем нижчого рівня: населення і господарства, природня підсистема із – абіотичної та біотичної. Соціально-економічна підсистема містить компоненти – людське населення, промислові, житлові, інженерні, комунікаційні, господарські та інші антропогенні об’єкти.

Населення може негативно впливати на природу, а наслідки цього впливу виявляються у  винекнегі порушень здоров’я, зокрема психічного і психологічного людини.

У стосунках людини-природа важливе значення має саме соціальна спільність людей. Входження людини в людське суспільство супроводжується розвитком соціальної адаптації особистості, або ж її порушенням – дезадаптацією. Соціальне пристосування здійснюється за допомогою механізмів соціальної адаптації

Важливо зазначити, що висхідним конструктом у представленій моделі є особистість з особистісним ядром – Я-концепцією. Сама ж структура особистості представлена у такий спосіб: соціально-психолого-індивідуальний вимір, діяльнісний вимір, нозологічний вимір (диференціюється на характеристики порушень розвитку або посттравматичний психічний стани людини), віковий, генетичний вимір.

У запропонованій моделі представлені вектори впливу не лише населення, зокрема окремих соціальних груп та особистостей на соціально-економічну підсистему соціоекоситеми, але й результатів цього впливу – антропогенного забруднення на населення, зокрема на особистість і її соціально-психолого-індивідуальний, нозологічний (так як є великий ризик виникнення порушень фізичного та психічного здоров’я), діяльнісний, віковий, генетичний виміри.