Професійне вигорання працівників органів та підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Анотація

Щоденно працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій виконують складні завдання ліквідації наслідків ракетних обстрілів, розбору завалів, порятунку мешканців України та по забезпеченню захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Важливим науково-психологічним напрямком є дослідження особливостей професійного вигорання працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій для вироблення векторів психологічної корекції та психокорекції при його появі. У науковій статті представлено Структурно-функціональну модель соціально-психологічних особливостей професійного вигорання працівників органів і підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Опорними структурами при проєктуванні структурно-функціональної моделі стали: чотиривимірна структура особистості Рибалки-Шевцова та структурно-функціональна модель психологічних механізмів соціальної адаптації молоді з порушеннями опорно-рухового апарату І.Чухрій, А.Шевцова.
Професійне вигорання представлене у структурно-функціональній моделі у контексті розгляду соціально-психологічної адаптації (соціально-психологічна адаптованість, резильєнтність, самоефективність) та соціально-психологічної дезадаптації (соціально-психологічна дезадаптованість, професійне вигорання). До зовнішніх факторів, що впливають на утворення професійного вигорання працівників органів і підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій належать: освіта (наявність середньої спеціальної, вищої, середньої загальної освіти); профільне навчання (особливості підготовки працівників органів і підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій); стаж роботи; сімейний стан; екстремальні умови роботи.
Індивідуально-психологічні чинники групуються у такий спосіб: емоційно-афективний (емоційний комфорт/емоційний дискомфорт, ситуативна тривожність, особистісна тривожність, депресивність, агресивність, ворожість); комунікативний (лідерство, товариськість, рефлективність); пізнавальний (когнітивні процеси, рефлективність); поведінковий (домінування, ескопізм, відомість, залежність/незалежність, товариськість/нетовариськість); мотиваційно-вольовий (внутрішній контроль/зовнішній контроль, відомість, прийняття боротьби/неприйняття боротьби).
Сама ж структура особистості представлена у такий спосіб: віковий, генетичний вимір, індивідуально-психологічний вимір, діяльнісний вимір.
Важливо зазначити, що запропонована структурно-функціональна модель демонструє взаємозв’язок всіх її структурних компонентів, і висхідним її ядром є структура особистості фахівця, що формується у віковому, генетичному, індивідуально-психологічному та діяльнісному вимірах. Через індивідуально-психологічний вимір ми маємо можливість дослідити індивідуально-психологічні чинники, що впливають на виникнення професійного вигорання як складової процесу соціально-психологічної дезадаптації, або ж на формування соціально-психологічної адаптованості, резильєнтності та самоефективності як складових соціально-психологічної адаптації. Значне значення у запропонованій моделі мають зовнішні (соціальні) фактори, що демонструють соціальні умови виникнення професійного вигорання, або ж можуть виступати факторами, що перешкоджають його появу (наявність сім’ї, можливості кар’єрного зростання та інші).