РОЗВИТОК LEADERSHIP SKILLS МАГІСТРІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ:ВІД ТЕОРІЇ ДО ОСВІТНІХ ПРАКТИК
DOI:
https://doi.org/10.31652/2786-9083-2026-7(2)-30-38Ключові слова:
leadership skills, магістерська підготовка, лідерська компетентність, освітні практики, менторство, компетентнісний підхід, вища освітаАнотація
У статті досліджується актуальна проблема цілеспрямованого розвитку лідерських якостей (leadership skills) магістрів у системі вищої освіти України в умовах євроінтеграційних процесів, цифрової трансформації та суспільних викликів воєнного часу. Обґрунтовано, що лідерська компетентність є невід’ємним елементом результатів навчання другого (магістерського) рівня відповідно до Національної рамки кваліфікацій України та Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (QF-EHEA, Level 7). Систематизовано концептуальні підходи до розуміння лідерства у вищій школі: трансформаційна теорія (Bass, Burns), теорія розподіленого лідерства (Spillane), компетентнісний та особистісно орієнтований підходи. На їх основі розроблено авторську чотирьохблочну структуру лідерської компетентності магістра, що охоплює когнітивний, емоційно-вольовий, комунікативний та організаційно-управлінський компоненти з відповідними дескрипторами. Детально описано інтегровану освітню модель розвитку leadership skills, що включає: командне проєктне навчання (PBL) з ротацією лідерських ролей, кейс-метод за методологією Harvard Business School, рольові симуляції та serious games, індивідуальний і груповий коучинг за GROW-моделлю, менторинг від практиків, а також спеціальний модуль “Лідерство в VUCA-світі” для розвитку е-лідерства та адаптивності в умовах невизначеності. Наскрізним механізмом усіх форм навчання є структурована рефлексія: щоденник лідера, дебрифінги та зворотний зв’язок 360°. Виявлено статистично значуще зростання всіх компонентів лідерської компетентності в експериментальній групі (загальний розмір ефекту d = 0,74 за Коеном, великий ефект; p < 0,01). Найбільший приріст зафіксовано за когнітивним (d = 0,82) та комунікативним (d = 0,76) блоками. Якісний аналіз рефлексивних щоденників і даних методики 360° підтверджує розвиток рефлексивної лідерської позиції учасників. Сформульовано практичні рекомендації для закладів вищої освіти щодо інтеграції лідерської підготовки до магістерських програм.
Посилання
1.Andreau, F. S., Sweet, K., & Carter, D. (2019). Building Leadership Skills through High-impact Experiences. Journal of Leadership Education, 19(4). DOI: https://doi.org/10.12806/v19/i4/a3
2.Бойко О. В. (2020). Теорія і методика формування лідерської компетентності офіцерів Збройних сил України: монографія. Житомир: Вид. О. Євенок, 667 с.
https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/722942/1/Boiko_O.V._Monografy.pdf
3. Bass B.M. (2006). Transformational leadership / Bernard M. Bass, Ronald E. Riggio. 2nd ed. Lawrence Erlbaum Associates, 297 p. DOI: https://doi.org/10.4324/9781410617095
4. Іванчук, С., & Головко, М. (2026). Проблема формування лідерської компетентності майбутніх педагогів у сучасному науковому вимірі. Науково-теоретичний альманах «Грані», 29(1). https://doi.org/10.15421/172649
5. Jose Carlos Ballester-Miquel, Pilar Perez-Ruiz, Sandra Gisbert-Muñoz, Sandra Enri-Peiró (2026). The role of soft skills in workplace innovation: Leadership and problem-solving as key drivers, Journal of Innovation & Knowledge, Volume 12. https://doi.org/10.1016/j.jik.2025.100901
6. Grenda, D. (2026). Technological knowledge, soft skills and management & leadership skills: three pillars for the digitally competent manager. J Bus Econ 96, 489–512 https://doi.org/10.1007/s11573-025-01250-x
7. Muff, K., & Dyllick, T. (2026). Mapping Responsible Leadership Competencies to Leadership Impact in Business Sustainability. Sustainability, 18(2), 793. https://doi.org/10.3390/su18020793
8.Ігнатова О.М. (2024). Розвиток навичок ефективної міжкультурної комунікації. Журнал крос-культурної освіти, 3, 7-14. https://doi.org/10.31652/2786-9083-2024-3-7-13
9.Ігнатова О. М. (2025). Використання кейс технологій у формуванні готовності до міжкультурної комунікації майбутніх педагогів. Педагогічна Академія: наукові записки. Вип. 18. https://doi.org/10.5281/zenodo.15620546
10.Kezar A. (2020). How Colleges Facilitate Learning for All Students. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 312 p.
11. Kouzes J. M., Posner B. Z. (2012). The Leadership Challenge: How to Make Extraordinary Things Happen in Organizations. 5th ed. San Francisco: Jossey-Bass, 416 p.
12. Калашнікова С. (2016). Розвиток лідерського потенціалу сучасного університету: основи та інструменти. К. ДП «НВЦ «Пріоритети». 44 с. https://ihed.org.ua/wpcontent/uploads/2018/09/rozvitok_lidersk_potencialu_Universitets._Kalashnikova.S_2016_46c.pdf
13. Нестуля О. О., Нестуля С. І., Карманенко В. В. (2013). Основи лідерства. Тренінг лідерських якостей та практичних навичок менеджера. Уроки видатних підприємців: навч. посіб. К.: Знання, 358 с.
14. Розвиток лідерського потенціалу національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти: Монографія / За редакцією О. Г. Романовського та О. С. Пономарьова. – Харків: ФОП Мезіна В.В., 2017. – 292 с.
15. Sokolović B., Katić I., Grubić-Nešić L., Ivanišević A., Pavlović A. (2022). The specific role of transformational leadership in the organizational culture of service organizations. Anali Ekonomskog Fakulteta u Subotici. №47. Pp. 131–145. DOI: https://doi.org/10.5937/AnEkSub2247131S
16. Тодощук А.В., Остащук Р.М., та ін. (2024). Менеджмент в умовах VUCA-світу та шляхи подолання невизначеності. АГРОСВІТ. № 19. С. 83-88. https://doi.org/10.32702/2306-6792.2024.19.83
17. Wart, M. V., Roman, A., Wang, X., & Liu, C. (2019). Operationalizing the definition of e-leadership: Identifying the elements of e-leadership. International Review of Administrative Sciences. DOI: https://doi.org/10.1177/0020852316681446
18. QF-EHEA https://iea.gov.ua/wp-content/uploads/2019/03/2_QF.pdf
19.European Skills Agenda (2020). https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52020DC0274
