Нормативно-правове регулювання студентської мобільності в університетах Німеччини

Анотація

У пропонованому дослідженні здійснено аналіз нормативно-правової бази регулювання студентської мобільності в університетах Німеччини. Авторами статті розглянуто правове забезпечення реалізації студентської мобільності в Німеччині з позиції міжнародного, федерального й інституційного рівнів. Використовуючи методи аналізу, узагальнення, систематизації, охарактеризовано міжнародні договори (Болонська Декларація, Велика Хартія університетів, Лісабонська Декларація, Сорбонська Декларація; «Стратегія мобільності 2020 для Європейського Простору Вищої Освіти» (2011), Інчхонська Декларація (2015), Єреванське Ком’юніке (2015); федеральні закони (Федеральний Рамковий Закон про вищу освіту, Федеральний закон про сприяння освіті та ін.). Описано функції низки організацій (Федеральні Міністерства, Служба Німецьких Обмінів DAAD, Організація Александра Гумбольдта, Конференція німецьких ректорів, Організація німецьких студентів), які відповідають за поширення студентської мобільності. Встановлено, що до їх повноважень належить: фінансування студентських програм мобільності, налагодження співпраці з закордонними ВНЗ тощо. Авторами констатовано, що нормативна база з питань академічної мобільності в університетах Німеччини сформована на належному рівні та відповідає світовим і регіональним тенденціям. Перебуваючи біля витоків Болонського процесу, Німеччина поступово і планомірно реформувала нормативну базу відповідно до основних положень болонських угод. Має власну Стратегію інтернаціоналізації, що є гарантом залученості ВНЗ до цього процесу, а відтак і базою для розвитку академічної мобільності студентів цих університетів. Цим можна пояснити високий рівень і збалансованість мобільності студентів у Німеччині.