Опубліковано
2025-12-27
Ключові слова
- важкоатлети, сила, фізична підготовленість, тренування, функціональні вправи
Анотація
Актуальність. Сучасні вимоги до підготовки важкоатлетів диктують необхідність забезпечення не лише максимального показника одноразового зусилля (максимальної сили), але й оптимізації швидкісно-силових якостей, потужності, координації складних рухових патернів і максимальної сили. Кросфіт, як тренувальна парадигма, поєднує елементи функціональної сили, олімпійських підйомів, метаболічної інтенсивності та гімнастичних вправ, що потенційно може розширити адаптаційні можливості традиційної важкої атлетики. Водночас інтеграція кросфіт-засобів у систему підготовки викликає науковий інтерес щодо їхньої ефективності, специфічності впливу на розвиток силової підготовленості важкоатлетів.
Мета дослідження – удосконалення силових здібностей важкоатлетів 17-18 років засобами кросфіту. Матеріал та методи дослідження. Педагогічний експеримент було проведено серед 20 важкоатлетів віком 17–18 років, які перебували на етапі спеціалізованої базової підготовки. Учасників було розподілено на дві групи: контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ), по 10 спортсменів у кожній. Обидві групи тренувалися відповідно до чинних програм підготовки для ДЮСШ, СДЮШОР та ШВСМ із важкої атлетики. Водночас спортсмени експериментальної групи додатково виконували авторську кросфіт-спрямовану програму чотири рази на тиждень упродовж трьох місяців, інтегровану до тренувального процесу.
Результати дослідження. Наприкінці експерименту у вправі «ривок з напівприсідом» результати в ЕГ покращилися на 27,56 % (р<0,001). У вправі «піднімання штанги на груди з напівприсідом» приріст становив 31,29 % (р<0,001). Показники у вправі «піднімання штанги на груди» зросли на 14,20 % (р<0,001), а у поштовху зі стійок – на 14,29 % (р<0,001). У присіданні зі штангою на грудях зафіксовано приріст на 28,05 % (р<0,001), а у вправі «присідання зі штангою на плечах» – на 29,05 % (р<0,001). Отримані результати вказують на істотне підвищення рівня спеціальної силової підготовленості важкоатлетів, що свідчить про високу ефективність запропонованої програми тренувальних впливів та її спрямованість на розвиток ключових м’язових груп, необхідних для змагальних вправ у важкій атлетиці.
Висновки. Результати спеціальної фізичної підготовленості показали, що впроваджений кросфіт у складі експериментальної програми суттєво підвищив показники всіх контрольних вправ. Найбільші прирости спостерігалися у вправах з напівприсідом та присіданнях, що свідчить про ефективний розвиток вибухової сили та силових можливостей нижніх кінцівок. У контрольній групі покращення було мінімальним і у більшості випадків статистично незначущим.
Посилання
- Драчук, С., Богуславська, В., & Швець, О. (2023). Складові тренувальних навантажень у пауерліфтингу. Фізична культура, спорт та здоров’я нації, 15(34), 191–198. https://doi.org/10.31652/2071-5285-2023-15(34)-191-198
- Богуславська, В., Павловський, А., & Поляк, В. (2023). Удосконалення фізичної підготовленості веслярів на етапі попередньої базової підготовки засобами кросфіту. Фізична культура, спорт та здоров’я нації: збірник наукових праць, 15(34), 136–143. https://doi.org/10.31652/2071-5285-2023-15(34)-136-143
- Олешко, В., & Слободянюк, В. (2011). Побудова тренувального процесу важкоатлеток різних віково-кваліфікаційних груп у спортивних школах. Фізичне виховання та спорт: Вісник Запорізького національного університету, (1), 152–156.
- Орлов, А. (2015). Оптимізація тренувального навантаження у важкоатлеток на етапі попередньої базової підготовки. У С. С. Єрмакова (Ред.), Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту (№ 1, с. 57–61). Харків.
- Орлов, А. (2006). Планування навчально-тренувального процесу важкоатлеток. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, (8), 69–72.
- Товстоног, О. (2010). Особливості побудови та індивідуалізації підготовки спортсменів на різних етапах багаторічної підготовки. Молода спортивна наука України: збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту, 14(1), 317–321.
- Aravena-Sagardia, P., et al. (2025). Effects of a CrossFit training program on body composition and strength: A randomized controlled study. Applied Sciences, 15, 3554.
- Barranco-Ruiz, Y., et al. (2020). Prevalence of injuries in exercise programs based on high-intensity functional training (CrossFit): A systematic review. Journal of Human Kinetics, 73, 24–38.
- Chatterton, S., Zinn, C., Helms, E., & Storey, A. (2017). The effect of an 8-week low carbohydrate high fat (LCHF) diet in sub-elite Olympic weightlifters and powerlifters on strength, body composition, mental state and adherence: A pilot case study. Journal of Australian Strength and Conditioning, 25(2), 28–41.
- Faigenbaum, A. D., & Myer, G. D. (2010). Resistance training among young athletes: Safety, efficacy and injury prevention effects. British Journal of Sports Medicine, 44, 56–63.
- Haff, G. G., & Triplett, N. T. (2016). Essentials of strength training and conditioning. Champaign, IL: Human Kinetics.
- Hori, N., Newton, R., Nosaka, K., et al. (2008). Comparison of weightlifting, plyometric, and ballistic training methods on mechanical variables. Journal of Strength and Conditioning Research, 22, 152–158.
- Kraemer, W. J., & Ratamess, N. A. (2004). Fundamentals of resistance training: Progression and exercise prescription. Medicine & Science in Sports & Exercise, 36, 674–688.
- Lopez, M. (2020). Comparative analysis of training loads. Sports Load Journal, 12, 34–50.
- Mann, J. B. (2020). Effects of resistance training on grappling athletes. Journal of Strength and Conditioning Research, 34(5), 1238–1250.