ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТІЛА ЖІНОК 23-26РОКІВ

Анотація

Актуальність теми дослідження. Викликом сьогодення для осіб зрілого віку є професійне та фізичне становлення, збереження та формування власного здоров’я в умовах нестабільності соціальноекономічного, політичного життя країни, постійних психологічних стресів. Просторову організацію тіла слід визначити як зовнішню форму прояву морфологічної та функціональної єдності організації тіла людини. Формування просторової організації тіла людини відбувається в процесі індивідуальної програми розвитку та біологічно та соціально детерміновано, в той самий час, її порушення стають причинами низки захворювань. Мета статті полягає у визначенні морфологічних особливостей жінок із різним типом тілобудови. Методи: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, антропометрія, методи математичної статистики. Результати дослідження та ключові висновки. Виявлено, що антропометрична характеристика жінок першого періоду зрілого віку варіюється в залежності від типу тілобудови. Так, у жінок із астенічним типом тілобудови маса тіла (фактична й ідеальна), індекс маси тіла й індекс Рорера є набагато меншими, ніж у пікнічного та нормостенічного типів тілобудови, довжина тіла – більшою, ніж у решти типів, а відхилення фактичної маси від ідеальної – значно меншим, порівняно з жінками пікнічного типу, але таким самим, як в осіб із нормостенічним типом тілобудови. У жінок із пікнічним типом тілобудови статистично підтверджені перевищення решти типів жінок за показниками маси, індексу маси тіла, індексу Рорера, ідеальної маси тіла та за відхиленням фактичної маси від ідеальної. Їхня довжина тіла була набагато меншою, ніж у жінок із іншими типами тілобудови. Досліджувані з нормостенічним типом тілобудови за показниками фактичної й ідеальної маси тіла, індексу маси тіла й індексу Рорера суттєво перевищували відповідні параметри в осіб астенічного типу й, у той же час, вони були набагато меншими, ніж у жінок із пікнічним типом тілобудови. Довжина тіла, навпаки – більшою, ніж у пікнічного типу, та меншою за астенічних жінок. Відхилення фактичної маси від ідеальної виявлялося значно меншим, порівняно з жінками пікнічного типу, але достовірно не відрізняло їх від осіб із астенічним типом тілобудови.