Abstract
The purpose of the article is to study the habitat of the Ulych tribe on the territory of modern Ukraine, the specifics of their interaction with non-Slavic peoples, and the reasons for their confrontation with the princes of Rus. The research methodology is based on a combination of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-comparative, historical-typological, historical-systemic) methods with the problem-chronological principle and the principles of scientificity, historicism, objectivity, comprehensiveness and integrity scientificity. The scientific novelty of the work is that, for the first time, historical information about Ulyches in different regions of our country is correlated and analyzed, and their civilizational influence on the population of Ukraine during the Middle Ages is established. Conclusions. The historical information about the habitation of the Ulyches in the Middle Podniprovya, Southern Pobuzhzhia, Podnistrovya, and the Danube region is confirmed by the results of archaeological research. Separate local zones of Ulyches’ settlement were Southern Podniprovya, Southern Kyiv Region, Southern Volyn, and Dnister Canyon. The Ulyches possessed developed for their time agricultural technologies, which were based on agriculture and homestead cattle breeding. The metallurgy, metalworking and jewelry were among the main crafts. The production of millstones from volcanic tuff was a unique technology . The main Ulyches’attractions are numerous hillforts, which were above all things a military camp and a shelter for the population. The ability to build and improve these objects quickly testifies to the presence of developed clan relations, authoritative administration and nobility. The Ulyches and the Tyvertsi were particularly close tribes and had a common area of residence in Podnistrovya. Both tribes together participated in the development of the right bank lands of the Danube mouth in the 10th-11th centuries. Counting the number of known hillforts and analyzing the Ulyches’ settlement area allows us to call them one of the most numerous tribes of Ukraine in the 9th–11th centuries. The long period of wars of the 9th–10th centuries. between the princes of Rus and the Ulyches was caused by the struggle for supremacy in the Dnipro region and possession of the Dnipro river route to the Black Sea.The Ulyches had a special relationship with nomadic peoples, that distinguishes them from other Slavic tribes. The representatives of the southern branch of the Saltiv culture were their neighbour and constant partner in interaction during the VIII–XI centuries.
References
Баран, В. Д. (1998). Давні слов’яни. Київ: Видавничій дім «Альтернативи». 336 с.
Баран, В.Д., Баран, Я.В. (2005). Історичні витоки українського народу. Київ: Генеза. 208 с.
Березовец, Д. Т. (1963). Поселения уличей на р. Тясмине. Материалы и исследования по археологии СССР. 108. 145-208.
Буйських, С. Б., Ієвлєв, М. М. (1991). Про осіле населення понизь Дніпра та Південного Бугу у Х–ХІІІ ст. Археологія. 4. 89-104.
Бырня, П. П. (1999). Процесс градообразования в Поднестровье в период раннего средневековья. Stratum plus. 5. 328-337.
Грінченко, В. А. (1950). Пам’ятка VIII ст. коло с. Вознесенки на Запоріжжі. Археологія. 3. 37-63.
Грушевський, М. С. (1905, 1992). Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. Київ: Наукова думка. (Пам'ятки історичної думки України). Т. 2: XI-XIII вік. 640 c.
Гордєєв, А.Ю. (2013). Аналіз топонімів регіону Чорного моря на картах-портоланах Весконте Петра 1311-1321 рр. Вісник геодезії та картографії. 5. 36-45.
Древняя Русь в свете зарубежных источников: Хрестоматия. (2009). Москва: Т. 3: Восточные источники. 264 с.
История Киева. (1982). В 3 т., 4 кн. Киев: Наукова думка. Т. 1: Древний и средневековый Киев. 408 с.
Козловський, А.О. (1992). Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в ІХ–XIV ст. Київ: Наукова думка. 184 с.
Куза, А. В. (1996). Древнерусские городища X–XIII вв.: Свод археологических памятников. Москва: Христианское издательство. 256 с.
Кучера, М.П. (1999). Слов'яно-руські городища VIII–ХІІІ ст. між Саном і Сіверським Дінцем. Київ, ІА НАНУ. 252 с.
Кучера, М. П. (2017). Городища уличів у середньому Побужжі. Археологія. 4. 61-73.
Манігда, О., Грабовська, О. (2021). Середньовічні городища уличів на Побужжі. Особливості використання ландшафту. Простір в історичних дослідженнях. 2. 50-56.
Маярчак, С. П. (2008). Сільське господарство і промисли населення лівобережжя середнього Подністров’я ІХ–ХІІІ ст. (у межах Хмельниччини). Археологічні студії. Київ, Чернівці: Наші книги. 3. 158-168.
Маярчак, С. П. (2012). Лівобережжя середнього Подністров’я у ІX–ХІІІ ст. (за даними історико-археологічних досліджень): дис. … канд. іст. наук : 07.00.04. Київ. 390 с.
Пам’ятки історії та культури Вінницької області. Вінниця. (2016). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». 224 с.
Пам’ятки історії та культури Вінницької області. (2019). Вінниця : ПрАТ «Віноблдрукарня». Ч. 1 : Барський – Немирівський р-ни. 400 с.
Русанова, И. П., Тимощук, Б. А. (1981). Древнерусское Поднестровье: Историко-краеведческие очерки. Ужгород: Карпати. 144 с.
Сапельняк, Т. І. (2006). Уличі і тиверці в Карпато-Причорноморських землях (друга половина IX – перша половина Х сторіччя): дис. … канд. іст. наук : 07.00.01. Одеса. 188 с.
Славяне и скандинавы. (1986). Москва: Прогресс. 416 с.
Смиленко, А. Т., Козловский, A. A. (1987). Средневековые поселения в приморской части Днестро-Дунайского междуречья. Днестро-Дунайское междуречье в I – начале II тыс. н.э. Киев: Наукова думка. 67-83.
Сміленко, А. Т. (1999). З історії літописних уличів. Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. Київ-Львів: РАС. 268-276.
Східна Європа до кінця ХІІІ ст. за Літописом руським. (1990). Літопис руський. Київ: «Дніпро». Карта-додаток.
Тимощук, Б.О. (1976). Слов'яни Північної Буковини V–IX ст. Київ: Наукова думка. 178 с.
Томашевський, А.П. (2003). Нарис історії та екології заселення Східного Поділля слов’яно-руської доби. Археологічні студії. Київ, Чернівці: Прут. 2. 132-160.
Хавлюк, П. І. (1969). Древньоруські городища на Південному Бузі. Слов'яно-руські старожитності. Київ. 156-174.
Хавлюк, П. І. (1973). До питання про виготовлення жорен у давній Русі. Археологія. 9. 34-41.
Хавлюк, П. І. (1984). Дослідження ремісничого центру для виробництва жорен на Південному Надбужжі. Тези доп. другої Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. Вінниця. 6.
Хавлюк, П. І. (1988). Про час використання уличами оборонних споруд передскіфського і скіфського часу. Тези доп. шостої Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. Вінниця. 7-8.
Хавлюк, П. І. (1993). Земля Уличів. Тези доп. дванадцятої Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. Вінниця. 17-18.
Хавлюк, П. І. (1997). Нове в фортифікації уличів. Матеріали звітної конференції викладачів і студентів історичного факультету за 1996 р. Вінниця, ВДПІ. 48-49.
Хавлюк, П. І. (1999a). Обмін і торгівля уличів. Матеріали звітної конференції викладачів і студентів історичного факультету за 1998 р. Вінниця. 75-77.
Хавлюк, П. І. (1999b). Ювелірна справа в уличів. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 1. 13-19.
Ягодинська, М. О., Горбаненко, С. А. (2021). Землеробство в межиріччі Дністра та Ікви у давньоруський час (за археологічними даними). Археологія і давня історія України. 1 (38). 408-424. https://doi.org/10.37445/adiu.2021.01.29
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Copyright (c) 2023 Тарас Беднарчик