ПОЛІПАРАДИГМАЛЬНІСТЬ ЯК СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Abstract

Європейська педагогічна спільнота свідома того, що інституція освіти ХХІ
століття покликана вирішувати комплекс проблем надзвичайного значення. З-поміж них
чільне місце посідає забезпечення пріоритету особистості як найвищої цінності сучасного
суспільства. Зближення засад функціювання та цілей освітніх систем прискорює процес
входження України до єдиного освітнього простору, покликаного забезпечити
становлення громадян нового типу – творчих, мобільних, конкурентноздатних. Динамічні,
калейдоскопічно-швидкі процеси суспільних змін стали каталізатором реформ у освіті
вцілому та у справі професійно-педагогічної підготовки вчителя зокрема. Головним
завданням такої підготовки вчені визнають формування соціального типу вчителя – носія
комплексу тих особистісних якостей, які зроблять наше суспільство дійсно гуманістичним,
учителя-майстра. Тому у широкому спектрі напрямів, концепцій, технологій підготовки
фахівця для освіти надважливо визначити детермінантні складові. Таке визначення
передбачає, по-перше, порівняння і творче застосування як власного, так і світового
досвіду підготовки вчителя; по-друге, категоричну відмову від пошуку окремої ідеальної
концепції шляхом безпідставного відкидання інших; по-третє, розуміння, що кожна нова
парадигма підготовки вчителя не виникає з нічого, вона вбирає, переосмислює і
перевтілює найпрогресивніші сутнісні елементи вже існуючих парадигм; по-четверте,
припущення того, що певні моделі підготовки вчителя можуть визначатися як
поліпарадигмальні, оскільки на рівні структурних елементів проявляються у межах різних
парадигм підготовки вчителя.