Тіловиховання українського козацтва як цілісна педагогічна система: історико-педагогічна реконструкція

Анотація

Актуальність. Збереження та наукове осмислення історико-педагогічної спадщини українського козацтва є важливим напрямом сучасної педагогічної науки. Незважаючи на значну кількість історичних та історико-педагогічних досліджень, система тіловиховання українського козацтва переважно розглядається фрагментарно, без цілісного аналізу її структури, закономірностей функціонування та педагогічних засад. Мета дослідження – здійснити історико-педагогічну реконструкцію системи тіловиховання українського козацтва, обґрунтувати її концептуальні засади, структуру та закономірності функціонування, а також розробити авторські моделі передумов її формування і структурно-функціональної організації. Матеріал та методи дослідження. Дослідження має теоретичний історико-педагогічний характер. Джерельну базу становили історичні джерела, праці українських істориків, сучасні дослідження з історії фізичної культури, народної педагогіки та військового виховання. Використано комплекс взаємодоповнювальних методів: аналіз, синтез, систематизацію та узагальнення наукової літератури, історико-порівняльний, історико-генетичний і системний методи, історико-педагогічну реконструкцію та теоретичне моделювання. Результати дослідження. Обґрунтовано, що тіловиховання українського козацтва являло собою цілісну педагогічну систему, сформовану під впливом історичних, соціальних, військових, природно-географічних, духовно-культурних і народно-педагогічних чинників. Визначено її мету, педагогічні принципи, суб’єктів, засоби, методи, форми організації, етапи підготовки та результати виховання. Запропоновано авторську концептуальну модель передумов формування системи тіловиховання, здійснено класифікацію її засобів та розроблено структурно-функціональну модель, що відображає взаємозв’язки основних компонентів і логіку функціонування системи. Висновки. Встановлено, що тіловиховання українського козацтва становило цілісну, історично сформовану педагогічну систему, основу якої становила єдність фізичного, морально-вольового, духовного та військово-прикладного виховання. Її характерними ознаками були послідовність, наступність, безперервність і практична спрямованість, а функціонування забезпечувалося взаємодією родини, громади, наставників і військового товариства.